За вуаллю брехні - Юлія Ковалевська

І тут раптом Ессі посумнішала.

– Щось не так, міледі? – занепокоєно глянув на неї Торіан, підтиснувши тонкі вуста.

– Так, мілорде. Я не підготувала подарунок для вас. Пробачте мені, – вона винувато подивилась йому в очі. Чоловік стримав усмішку і показово задумався, почухавши кругле виголене підборіддя.

– Нууу… Це треба виправити… – серйозно протягнув він. – У мене є ідея щодо цього, – на цьому моменті Ессі вже напряглась, а чоловік усміхнувся.

– І що ви пропонуєте, Ваша Високосте? – недовірливо проговорила його дружина.

– Як щодо того, щоб нарешті перейти на ти…

«Фух», – аж від серця відлягло і дівча знову розслабилось.

– …Я б хотів, щоб ти нарешті почала намагатись це зробити. «Ваша Високосте» з уст моєї дружини звучить не дуже приємно, – він підібгав губи і чекав на відповідь ерцгерцогині.

– Гаразд, я буду старатись, міл- Торіане, – миттєво виправилась вона і всміхнулась.

– Чудово, дякую! Якщо хочеш, можеш кликати мене Торі, – він смикнув плечима. – Ти не проти, якщо я буду казати Ессі?

– Ні, без проблем, – кивнула білявка.

– Які очікування щодо сьогоднішньої поїздки? – приступив до сніданку ерцгерцог і вирішив почати невимушену бесіду.

– Сподіваюсь, що вийде вполювати якусь гарну здобич. Жаль тільки, що я місцевості не знаю, тому буде трохи складно.

– Я буду тебе супроводжувати, якщо ти не проти.

– Звісно не проти, міл- – чоловік перестав колупатись у себе в тарілці і подивився на неї з-під лоба, – Торі, – звучало це дуже неприродньо, але що ж вдієш. Торі ж повернувся до свого заняття.

– Я знаю місцину, де є можливість на лисицю натрапити. Там досить мальовничо, тобі сподобається.