Загублена - Гілліан Флінн

Адвокату знадобилося на роздуми лише дві секунди.

— Ну, тоді закладаюся, вони вирішили, що Емі хотіла пістолет, щоб захиститися від вас,— сказав він.— Вона була самотня і налякана. Вона хотіла вірити у вас, однак відчувала щось лихе, тож хотіла зброю на той раз, якщо все піде за найгіршим сценарієм.

— Ого, а ви нічого.

— Батько був копом,— розповів адвокат.— Але мені до вподоби ідея зі зброєю, просто тепер нам потрібно підшукати іншого лиходія. Когось із близького кола. Наприклад, вона постійно скандалила з якимсь сусідою через галасливого собаку або мусила давати відсіч залицяльнику. Мені придадуться будь-які ідеї. Ви знаєте про Томмі О'Гару?

— Так! Він кілька разів телефонував на гарячу лінію.

— У 2005 році його звинуватили у зґвалтуванні Емі під час побачення.

Я аж рота роззявив, але промовчав.

— У них були несерйозні стосунки. Вони вечеряли у нього, все вийшло з-під контролю, і хлопець її зґвалтував, принаймні так повідомили мої джерела.

— Коли саме у 2005?

— Травень.

Це сталося за ті вісім місяців, коли я загубив Емі. В період між нашою новорічною зустріччю та другим шансом на Сьомій авеню.

Таннер затягнув краватку, перекрутив обручку з діамантом, водночас оцінюючи мене.

— Вона вам не розповідала.

— Навіть не згадувала,— запевнив я.— Ніхто не згадував. А тим паче Емі.

— Вас здивує кількість жінок, які ще й досі вважають таке стигмою. Ганьбою.

— Я не можу повірити, я...

— Я намагаюся приходити на зустрічі до клієнтів з якою-небудь новенькою інформацією,— мовив він.— Хочу довести, наскільки серйозно ставлюся до справи. І наскільки сильно ви мене потребуєте.

— Цей тип може стати підозрюваним?

— Звісно, а чому б ні,— занадто безтурботно сказав Таннер.— Він напав на вашу дружину.

— А він відсидів?

— Вона відмовилася від заяви. Не захотіла свідчити в суді, принаймні я так гадаю. Якщо ми вирішимо працювати разом, я його перевірю. А тим часом подумайте бодай про когось, хто цікавився вашою дружиною. Краще про когось із Карфагена. Більш правдоподібно. А тепер...— Таннер, схрестивши ноги, розтулив рота, виставивши нижні зуби, які, порівняно з ідеально-білим верхнім рядом, були криві та брудні. Він на мить закусив верхню губу тими кривими зубами.— А тепер, Ніку, перейдімо до важчих питань,— провадив він.— Мені потрібна цілковита відвертість, бо інакше це все не спрацює. Тож розкажіть усе про свій шлюб, потрібно знати найгірше. Бо якщо я знаю найгірше, то можу скласти до нього план. Але якщо чогось не знатиму, то ми в дупі. А якщо я в дупі, ви теж у дупі. Бо я просто полечу геть на своєму «G4».

Зітхнувши, я поглянув йому в очі.

— Я зрадив Емі. Я зраджую Емі.

— Гаразд. З багатьма жінками чи лише однією?

— Ні, не з багатьма. Я ніколи раніше не зраджував.

— Тож з однією жінкою? — запитав Болт і відвернувся, його погляд зупинився на поверхні води під вітрильником.

Я вже уявляв, як пізніше він зателефонує своїй дружині та скаже: «Бодай раз, бодай раз хотілося б захищати не сволоту».

— Так, лише з однією дівчиною, вона дуже...

— Не кажіть «дівчина», ніколи не кажіть «дівчина»,— виправив Болт.— Жінка. З однією дуже особливою для вас жінкою. То ви це збиралися сказати?

Звісно ж, це.

— А знаєте, Ніку, «особлива жінка» — це навіть гірше, ніж... Гаразд. Давно вже?

— Трохи більше року.

— Ви розмовляли з нею після зникнення Емі?

— Так, використовуючи одноразовий телефон. І одного разу особисто. Двічі. Але...

— Особисто.

— Нас ніхто не бачив. Можу заприсягтися. Лише моя сестра.

Він зітнув, знову глянув на вітрильник.

— І що ця... Як її звати?

— Енді.

— Як вона до цього всього ставиться?

— Вона була просто супер — аж до оголошення... про вагітність. Тепер, гадаю, вона готова... зірватися. Вона на межі. Дуже... е-е-е... неврівноважена — хоча це, мабуть, невдале слово...

— Кажіть те, що хочете, Ніку. Якщо вона неврівноважена, тоді...

— Вона неврівноважена. Приставуча. Її повсякчас потрібно переконувати. Вона дуже мила дівчина, проте ще зовсім юна, і це було для неї важко, але воно й зрозуміло.

Таннер Болт пішов до мінібару й витягнув звідти томатний сік. Увесь холодильник був заповнений соком. Таннер відкрутив пляшечку й випив усе за три ковтки, потім витер рота полотняною хустинкою.

— Вам потрібно цілком і назавжди припинити будь-які контакти з Енді,— заявив він. Я почав говорити, але чоловік підніс долоню.— Негайно.

— Я не можу отак розірвати з нею стосунки. Це ж як грім серед ясного неба.

— Це не підлягає обговоренню. Ніку, ну ж бо, друже, невже мені справді треба казати це вголос? Тобі не можна зводити інтрижки, поки твоя вагітна дружина десь зникла. Ти потрапиш до бісової в'язниці. А тепер наше завдання — провернути все це, не налаштовуючи Енді проти тебе. Вона не повинна зажадати помсти чи вийти з цим на публіку, мають залишитися лише приємні спогади. Переконай її, що це правильний вчинок, змусь її бажати захистити тебе. Як у тебе з розривами?

Я розтулив рота, але він не чекав.

— Ми підготуємо тебе до цієї розмови так само, як готуватимемо до перехресного допиту, гаразд? А тепер, якщо хочеш, я полечу до Міссурі, облаштуюся там, і ми справді почнемо над цим працювати. Я можу бути там уже завтра, ну, це якщо ти хочеш такого адвоката. То як?

— Хочу.

Я повернувся у Карфаген ще до вечері. Це було якось дивно: коли Таннер забрав Енді з картинки, коли стало ясно, що вона не може зостатися, я дуже швидко це прийняв, дуже мало горював. Під час того єдиного двогодинного перельоту я перейшов від стану «кохаю Енді» до «не кохаю Енді». Наче пройшов крізь двері. Наші стосунки наче миттю вкрилися сепією: перейшли у минуле. Як дивно, що я зруйнував свій шлюб через юну дівчину, з якою не мав нічого спільного, крім доброго почуття гумору і холодного пива після сексу.

«Ну звісно, ти не проти закінчення цих стосунків,— скаже Го.— Вони стали непростими».

Але була й краща причина: Емі рясно розквітла у моїй голові. Вона зникла, але все-таки була присутня більше за усіх інших. Я закохався в Емі, бо з нею був найкращою версією Ніка. Кохання до неї перетворювало мене на супермена, змушувало почуватися живим. Навіть не напружуючись, вона