Ти будеш моєю - Еммі Берн

Прокидаюсь серед ночі з сильним відчуттям тривоги. Стаса поруч немає, і це заставляє моє серце битись ще швидше, мені просто необхідно його зараз знайти. Підходжу до вікна, тільки на території нікого не бачу, швидко спускаюсь в низ. Та застигаю на місці, адже по серед кімнати стоїть Ярик з Марком, а біля них злий Стас. Що вони забули тут серед ночі, і чому у них такий вигляд ніби вони труп закопували ? Страх стає все сильнішим, вони мене не помічають, тому роблю ще пару кроків, щоб  хоч щось почути. А то Стас мені і слова не скаже, щоб я не переживала.

— Аммі, люба, а ти чого не спиш ? - ну ось чому мені так не везе, Марк мене помітив, його посмішка дійсно дуже дивна, особливо коли він весь у багнюці.

— Не спиться, а що з вами ? - не стримую свого здивування та сміху.

— У гості ходили, так Яр? - бачу комусь дуже весело, та тільки не мені. Вони просто так не прийшли б сюди, значить сталось щось дуже жахливе, або має статися.

— Так все, дискусія закінчена. Я зрозумів все, закінчиш повідомиш - стальний тон Стаса, тільки доказував те що має статись щось жахливе. А ще їхній вигляд мене дуже дивує, до кого вони ходили в гості, щоб так забруднитись ?

Ярик з Марком розвертаються та йдуть геть, брат на мене тільки один раз поглянув і все. А мені так хочеться, щоб він показав що досі любить мене, цікаво він знає що я вагітна? Вже у дверях Марк помахав мені на прощання та підморгнувши пішов геть. Він справді дуже дивний хлопець.

Стас повертається до мене, по обличчі бачу що він чимось не задоволений. Хоча я здогадуюсь, він просто ревнує, і це мене смішить. Та за секунду він опинився переді мною, взявши у полон мої губи своїми. Його язик вже хазяйнує у моєму роті, від цього у мене подих перехоплює, у голові зникають усі думки. Кожна клітина мого тіла вже горить полум'ям бажання. Мені хочеться більшого, знову відчути приємну насолоду. Стас напевно читає мої думки, тому що підхопивши мене на руки підносить до столу, та садить на нього. Розсунувши мої ніжки, він сильніше притискає мене до себе, я відчуваю його збудження. На мені зараз одягнене вільне плаття, одним рухом Стас знімає його. Одразу ж припадаючи до моїх грудей, він ніжно їх цілував, а мене мов електричними струмами пронизувало. Сьогодні всі відчуття дуже яскраві, його ніжні поцілунки розпалюють мене все сильніше. Мені просто не обхідна розрядка , у низу вже страшенно волого. Руки Стаса спускаються все нижче, під ними тіло покривається мурашками. Його важке дихання, заводить мене з розуму

— Стас прошу - ледь чутно вимовляю слова, мені хочеться більшого.

— Ти прекрасна, тільки моя. - хрипким голосом промовляє мені над вушком, від чого у низу вже боляче ниє.

Пальцями він відсовує мої трусики у сторону, я вже готуюсь відчути насолоду, та нас перериває мелодія телефону. Спочатку Стас не реагує, і швидко знаходить у мене, від несподіванки у очах аж зірочки появились. Приємні відчуття розносилися по всьому тілу, він то ніжно то жорстоко входив у мою плоть. Відносячи мене з реальності все далі, мелодія телефону відійшла на інший план. Мої стогони наповнювали кімнату, у середині зароджувався вузол задоволення, я відчувала ще трохи і він вибухне. Стас закрив мій рот рукою та відповів на дзвінок, і від цього всі відчуття посилились у десятикратному розмірі.

— Я зрозумів - швидко скинувши дзвінок, він прискорив рухи у мені.

Від яких мене накрило вибуховою хвилею оргазму, я відчула як кінчає Стас у мені, і мало знову не получила його. Це виявляється дуже приємне відчуття. Ми обійнялись важко дихаючи, я притиснулась ще ближче до нього. Декілька хвилин просто насолоджувались один одним у повній тиші, я вдихала його аромат, слухала серцебиття та відчувала що дуже щаслива.

— Я збільшив охорону, та тобі декілька днів не можна виходити на вулицю - від насолоди не залишилось й сліду, на заміну їй прийшов страх.

— Щось сталось ? Тому вони приходили? - я не приховую свого страху, мені необхідно знати все.

— Я обіцяю тобі через кілька днів все закінчиться. - Стас сильніше притиснув мене до себе, я відчувала як він переживає за нас.

— Я хочу навчитись стріляти, тепер нас двоє - я пальчиком показую на свій живіт — і мені необхідно вміти себе захисти - кажу впевнено, якщо нам загрожує така небезпека мені терміново потрібно це вміти.

Стас завертає очами, йому зовсім не подобається моє ідея. Він уважно спостерігає за моїми емоціями, вивчаючи мене, але мені в голову прийшла ідея як я можу заставити його це зробити. Але це дуже ризиковано, та заради малюка я це зроблю.

— Або це зробиш ти, або я попрошу Марка - по леза ножа ходжу, знаю як він мене ревнує, хоч і причин для цього не бачу. Або ж Марк не тільки мені гидоти говорив, можу тільки уявити що він міг наговорити Стасу.

— Навіть не смій з ним розмовляти - стальним тоном мені наказує, а мене це настільки обурює. Я його дружина, а не підданий на роботі, зі мною так говорити не можна.

— З ким захочу з тим і буду розмовляти - з викликом заглядаю у сині мов море очі, у них зараз полум'я.

— Амеліє, я не жартую - Стас зараз справді дуже злий, а мене це більше обурює. Можливо потрібно б було охолонути, та напевно гормони роблять своє, або ж моя психіка дає збій від останніх подій.

— А що ти мені зробиш ? - не відводжу погляду від очей, я його не боюсь.

— Прив'яжу до ліжка, буду цілувати день та ніч, але і пальцем до тебе не доторкнусь - Стас посміхається і знову накидається на мої губи, показуючи хто тут головний.

Всю ніч я не могла заснути, у голову лізли різні думки. Я не розуміла що могло такого страшного статись, аже вони помирились і все мало закінчитися, а натомість стало тільки гірше. До ранку я просиділа дивлячись в одну точку та просто гладила свій ще такий плаский животик. Але думка що там наш із Стасом малюк, давала мені сили боротись.

— Доброго ранку кохана - ніжний голос Стаса, витягнув мене із моїх думок. Я посміхнулась йому у відповідь, ображатися сенсу немає, адже я знаю як він мене сильно любить і не нашкодить мені.