Ти будеш моєю - Еммі Берн

— Як там все пройшло. Вона сказала ? - знаю що він хвилюється за сестру, хоч і не показує цього.

— Ні. Вона знепритомніла, тому я тут затримуюсь трошки. На вечір нічого не плануй у нас є плани, підемо в гості.- посміхаюсь, уявляю як він його лице коли він зрозуміє, що ми будемо розкопувати могилу.

— До кого? - здивовано запитує, а я ледь стримую свій сміх.

— Це сюрприз - скидаю дзвінок, та знову намагаються привести малу до тями і нарешті у мене виходить.

— Стас - навіть у такому стані думає про мого брата, пощастило йому.

Та не встигаю я відповісти, як у будинок залітає злий Стас із блідим лікарем. Навіть знати не хочу чому він у такому стані зараз, я після того, як побачив що сталось із Дмитром нічому більше не здивуюсь. Він бідний провисів три дні так, поки Стас його не відпустив, все-таки він втрачає хватку, я б його там і залишив висіти.

— Давай швидко кажи що з нею - я закриваю рот рукою, мала просто знепритомніла, а він робить із цього трагедію.

— А ти ходи зі мною - стальним тоном звертається до мене, а от і моя черга прийшла.

Ми заходимо на кухню, де я одразу ж помічаю сніданок який вона не доїла. Трохи не добре промита раковина, показує що Аммі стало зле ще зранку, здогадка чому одразу ж посилює мою посмішку.

— Я не бачу нічого веселого. Тобі реально потрібно щось прострелити, щоб ти нарешті зрозумів що підходити до моєї дружини не слід - брат ревнує, а мене це ще більше розриває з середини, я закрив рот рукою, щоб хоч трохи зупинити сміх.

— Вітаю тебе - подаю йому руку, і бачу його розгублений погляд.

— З чим це? - він з недовірою дивиться на мене, але руку все-таки подає.

— З тим що я стану дядьком - весело промовляю, ця новина реально мені підняла настрій.

Стас швидко виходить з кімнати та йде до лікаря, бачу хтось був не готовий до такої новини. А мені вже час тікати, а то якщо він помітить що камери виключенні, ні один хороший настрій мене не врятує.

— Ну ви тут розберетеся, а у мене ще справи - Стас мені тільки кивнув та продовжив слухати лікаря.

Вже в машині через програму включаю назад камери, знаю що помітить, але це вже його проблеми. Нехай кращий захист ставить, хоча на цей момент не існує ще такого захисту, щоб я не зміг зламати, не рахуючи спецслужб. Мелодія телефону відволікає мене, я знаю хто це дзвонить. У мене на кожного своя музика, і ця належить Арсу. Вже тиждень ми нормально не говорили, я йому більше не довіряю, та поки цього показувати не можна. Якщо у могилі не моя мама, то більше доказів мені не потрібно буде. Я власноруч випущу йому всю обойму в голову, за те що стільки років промивав мені мозок.

— Слухаю - говорю спокійно

— Як там наші справи? - як завжди впевнений у собі, але зараз його голос мене тільки дратує.

— Виникли деякі нюанси. Стас вперся та не хоче погоджуватись на умови - брешу. Вперше брешу йому, тому навіть не сумніваюсь що він мені вірить.

— Тобі не потрібно, щоб він погоджувався. Я бачу ти не справляєшся із завданням, у тебе є три дні, щоб закінчити все, а інакше я сам подбаю - я знаю як він подбає, просто вб'є їх обох, та я цього не дозволю. Колись я хотів смерті Стаса, але тоді коли вистрілив у нього, зрозумів що не цього я все життя прагнув.

— Через три дні все буде готово я сам впораюсь - скидаю виклик, та направляюсь на нашу базу. Потрібно придумати план дій, і єдиний з ким я можу його обговорити це Яр.
 

Вирішила добавити один розділ із Марком ) Про нього буде окрема книга , де буде описано як він вирішить всі проблеми . 

Як вам розділ?) Можливо Амелія дійсно вагітна ? Ще залишилось пару розділів які я хочу присвятити іменно Стасу та Аммі )