Ти будеш моєю - Еммі Берн

Прокидаюсь ближче до вечора, у голові досі сильно паморочиться. Я напевно чимось отруїлась, або ж я вагітна. Кладу руку на свій живіт, та намагаюсь щось відчути. Ми ж жодного разу не користувалися концепцією, так він встигав виймати, але це не завжди захищає від вагітності.

Пробую встати, та одразу ж сідаю назад, мені дуже погано. Чую у коридорі чиїсь голоси, один точно Стаса, а ось другий розпізнати не можу. Перед очами все пливе, тягнусь до стакана з водою, що стоїть на тумбочці біля ліжка. Та через слабкість у руках, одразу ж його впускаю на підлогу, через удар він розбивається та створює сильний шум.

Не проходить і хвилини як в кімнату забігає схвильований Стас, він одразу ж оглядається та зрозумівши у чому проблема підходить до мене. Він акуратно обіймає мене та бере на руки, я сильніше притискаюсь до нього, вдихаю запах його парфуму і мені стає так спокійно. Стас зносить мене на кухню, по дорозі я нікого не помічаю, але я точно чула два голоси.

На кухні мене вже чекає приготована каша з фруктами, вона дуже смачно пахла ваніллю. Я дійсно була дуже сильно голодною, тому просто накинулася на їжу. Поївши мені нарешті стало трохи краще, але я зовсім не пам'ятаю що сталось. Останнє що у моїй пам'яті, це як мене знудило і мені здається я бачила Марка. Точно я бачила Марка і ми про щось розмовляли, тільки цього я аже не пам'ятаю.

— Стас, тут був Марк. Здається він просив про допомогу, але я нічого не пам'ятаю - хвилювання накриває мене дуже стрімко, для чого він приходив ?

— Я знаю попелюшко. Не хочеш прогулятись? - він так ніжно це сказав, але коли я намагалась встати у голові знову запаморочилось.

— Скоріш за все, я не здатна на прогулянку - сумно промовляю, а ідея мені дуже сподобалась.

— Не бачу проблеми. Я буду носити тебе на руках стільки скільки буде потрібно - і не чекаючи на мою відповідь, Стас бере мене на руки і ми виходимо на вулицю.

Теплий вітерець ніжно торкається моєї шкіри, дихати стає набагато легше. Це точно те що було мені так необхідно, вдихаю на повні груди повітря, у голові стає трохи краще. Я дивлюсь у такі рідні очі, у них зараз стільки любові та тепла, потрібно сходити до лікаря і перевірятись чи точно я вагітна.

— Коли ти приїхав? - вирішую порушити тишу.

— Давно, ще зранку - Стас цілує мене в щічку, від чого по тілу біжать мурашки.

— Мені потрібно сходити до лікаря - не хочу відклади цю справу на довго.

— Він тебе сьогодні вже оглянув, на скільки я йому дозволив. Але ти права, завтра сходимо і ти здаси всі аналізи - мене оглядав лікар, а я і не пам'ятаю. Його ревність мені подобається, але деколи це занадто.

— Ти знаєш чому приходив Марк? Можливо щось сталось із Яриком ? - ця здогадка заставляє моє серце швидко битись, а якщо він тому приходив.

— Все з ними нормально, терпець мій випробовує і тільки - я думала вони примиряться і будуть гарно спілкуватись, але вони і досі як кішка з собакою.

— Коли ви примиритесь? - притуляюсь ближче до Стаса, та знову насолоджуюсь його запахом.

— Ми вже помирились. Не думай про це. - ось знову, як тільки він не хоче про щось говорити одразу ж просить, щоб я не думала або ж просто не хвилювалась.

Ми ще близько години гуляли, я б ще побула на вулиці, але мені стало шкода руки Стаса. Тому ми повернулися у будинок, а точніше направилися у душ. Його гаряче дихання розпалювало мою шкіру, а прохолодні крапельки води її охолоджували. Для близькості сьогодні сил у мене немає зовсім, і Стас це прекрасно розуміє, за що я йому дуже вдячна.

Вже у ліжку, спати мені зовсім не хотілось, а на розмову Стас не дуже налаштований. Я бачу як він про щось постійно думає, тілом він зі мною, а ось думками геть далеко.

— Не поділишся зі мною ? - запитую, та переміщаю свою голову йому на груди, обіймаючи однією рукою за такі ідеальні кубики.

— Марк по одному погляді на тебе зрозумів, що ти вагітна - його слова мене розвеселити і я не змогла стримати сміх.

— А якщо ні? Ти засмутишся чи зрадієш ? - серце перестало битись у очікуванні, тому що я вже дуже хочу цієї дитини.

— Буду старатись день і ніч, щоб ти точно завагітніла - я сильніше обіймаю його, від його слів тепло розлітається по усьому тілу, серце починає тріпотіти від радості. Стас також хоче малюка, ця думка мене дуже тішить.

— А коли ти зрозумів що закоханий? - мені дійсно дуже цікаво, коли саме він до мене відчув любов.

— Коли ти на мене пістолет направила - його відповідь викликає у мене щиру посмішку, я ж серйозно запитую.

— Я серйозно, коли ? - обертаюсь лицем до Стаса, щоб бачити його очі. Вони то точно мені не збрешуть.

— І я серйозно попелюшко. Коли вперше заглянув тобі в очі, зрозумів що пропав - значить закохався в мене одразу ж, але все одно поводився мов звір. Згадавши як я його у думках називала звіром, зрозуміла що я дуже давно перестала це робити.

— Потрібно було одразу бути таким ніжним зі мною - тяжусь до поцілунку, і Стас дарує мені дуже ніжний та наповнений любов'ю поцілунок.

— Я тоді злякався своїх почуттів, але все одно мене до тебе тягнуло. А коли ти втекла, тоді ж я зрозумів наскільки ти мені дорога - він сильніше притискає мене до себе, а мене просто розриває від радості.

— Знаєш коли у тебе стріляли, я тоді зрозуміла що закохалась. Навчиш мене стріляти? - це бажання прийшло дуже спонтанно, але воно дуже доречне у наших реаліях. Я повинна вміти себе захистити.

— Ні. Ти більше не візьмеш зброю до рук. Я не дозволю, щоб з вами щось сталось.- Стас акуратно доторкається до мого животика, і це такі приємні відчуття.

— Тоді давай подивимося фільм і поїмо морозива. У нас є фісташкове ? - мені аж запахло ним, я машинально облизую губи у передчутті насолоди смаком.

— Ось такого немає точно, але за пару хвилин буде - Стан набирає повідомлення, напевно попросив охорону купити, а я тим часом думаю який фільм подивитись.

— Давай про романтику? - Стас приречено видихає, а мені стає дуже смішно з його реакції. Напевно він любить інші жанри, але хто з нас вагітний того і слухають.