Ти будеш моєю - Еммі Берн

Амелія

Вже другий день я сама не своя, хвилювання не залишає мене ні на хвилину. Мені не можна підходити до вікон, хоч виявляється вони броньовані, але ми вдаємо що у домі порожньо. Також не можна виходити на вулицю, голосно розмовляти, та й в більшості часу потрібно поводитися мов привид. Стас постійно в кабінеті, у нього багато справ які він вирішує, я стараюсь йому не заважати, хоч мені зараз просто як повітря необхідна його любов та увага.

Я читаю багато літератури про вагітність та виховання дітей . Хоч якось намагаюсь відволікти себе від постійних думок. Часто гладжу свій животик, уявляючи на кого буде схожий малюк, якого кольору будуть очі, колір волосся. Мені хочеться мати велику сім'ю, щоб у домі весь час лунав дитячий сміх, та був творчий без порядок .

Я не витримую та йду у кабінет, мені необхідно хоча б хвилинку уваги, я дуже сентиментальна останні дні. Тому навіть маленький холод, викликає у мені бурю емоцій. Декілька хвилин настроювання біля дверей, серце дуже швидко б'ється, та взявши усю сміливість в кулак, я все-таки відкриваю їх.

Стас сидить за столом переглядаючи папери, на вигляд він трохи злий, та мене це вже давно не лякає. Я роблю ще один крок в середину кімнати, і наші погляди зустрічаються. На його обличчі з'являється тепла посмішка, у очах океан любові у якому я знову тону. Декілька хвилин ми просто мовчи дивимось одне на одного, нам не потрібні слова, ми все можемо прочитати у наших очах. Вони відображають ту любов та тепло, з яким б'ються наші серця.

Я підходжу ближче, не розриваючи нашого погляду, у кабінеті приємно пахне його парфумами, які що разу зводять мене з розуму. Стас відсуває крісло запрошуючи мене на свої коліна, мені і самій цього дуже хотілось. Тому не втрачаючи часу, за секунду я опинюсь у його обіймах. Притискаючись до нього сильніше, моє серце нарешті знаходить хоч трошки спокою. Його руки ніжно гладить мене по спині, від чого у мене з'являються мурашки.

— Все закінчилось моя кохана - тихий голос біля мого вушка, викликав ураган емоцій. Декілька секунд я не могла усвідомити, про що він говорить.

— Тобто ? - не вірячи власним вухам, я піднялась, щоб бачити очі.

— Вже не потрібно ховатись, все закінчилось моя люба попелюшко - моїй радості не було меж, серце швидко забилось від щастя.

Від радості я пристрасно поцілувала його в губи, Стас швидко перехопив ініціативу та притиснувши мене сильніше до себе поглибив поцілунок. Усе на світі стало не важливим, я стільки переживала що здавалося, тільки зараз знову ожила. Мені не вистачало повітря, у низу вже приємно тягнуло. Мої руки були на ідеальних кубиках, це точно мій персональний наркотик. Напевно до кінця життя я не перестану ними любуватись та насолоджуватись. Я відчувала його збудження, все тіло тремтіло у передчутті насолоди. Поцілунки змістились на мою шию, я зараз настільки збуджена, що навіть це приносить мені настільки сильне задоволення, що мої стогони почали заповнювати кімнату.

— Я точно колись зійду від тебе з розуму - хрипкий голос Стаса, добавляв ще більшого задоволення.

Його руки вже пестили мої груди, від чого у низу вже ставало дуже волого. Та нас відволік шум на вулиці, хтось заїхав на територію.

Стас швидко посадив мене на стіл, так що мої сідниці зімнули  деякі документи, та тільки йому зараз на це байдуже. Адже по легенді нас немає вдома, як то кажуть хочеш сховатись зроби це на самому видному місці. Тому хто міг до нас завітати ми не знали. Він підійшов до вікна, жестом показуючи сидіти на столі. Я спостерігала за тим як він міняються його емоції, від здивування до сильної злості.

— Хто там ? - тихенько запитую, несила стримати свою цікавість.

— Братик твій і мій за компанію - я бачила що він зовсім не радий їх бачити. Стас дуже злий на них, через ставлення до мене.

— Вийдемо до них? - мені б хотілось побачити брата, хоч ми не спілкуємось та я все одно дуже скучаю. Особливо зараз коли ношу під серцем дитину, мені так хочеться з ним помиритись.

Стас тільки згідно киває, та взявши мене за руку веде на перший поверх. Моє хвилювання стає сильнішим із кожною пройденою сходинкою, все тіло починає тремтіти. Я не знаю як буде поводити себе Ярик, можливо він знову проігнорує мою присутність. Сильніше стискаю руку Стаса, мені необхідна його підтримка зараз, тільки так я зможу вистояти та не розплакатись просто перед всіма. На Марка мені якось все одно, він дуже дивний та напевно я не маю права його судити. У нього також було важке життя, та багато болі, але я все одно не розумію як можна причиняти біль своїм рідним. Можливо я просто створена не для їхнього світу, і з кожними днем я розумію це все сильніше.

Вони стояли на дворі, чекаючи поки ми їх впустимо у середину. Марк як завжди посміхалася та показував на багажник свого авто, а от тільки брат був не в дуже сильному захваті від цього. Можливо вони привезли якийсь подарунок, або ж знову до когось заходили у гості. Я питала Стаса що ж сталося тої ночі, та тільки відповіді я таки не отримала.

— Невісточко, я дуже радий тебе бачити - його ця дивна посмішка мене більше не лякала, а тільки смішила. Тому я не стрималась і також усміхнулась, Стас це замітив і трішки сильніше стиснув мою руку.

— Тільки ти ? - запитала я перевівши погляд на Ярика, брат зрівняв мене дивним поглядом і просто вийшов на вулицю.

— Мені потрібно з ним поговорити - тихенько шепочу Стасу, бачу він не задоволений моїм рішенням, адже не довіряє брату, та для мене це дуже важливо.

Серце здається не б'ється поки я на ватних ногах йду до Ярика, він стоїть біля машини спиною до мене. Руки закладені у кишенях, а погляд направлений у небо. Мені зараз так хочеться знову відчути його тепло, знову обійняти та вдихнути запах такої рідної мені людини.

— Братику - мій голос тремтів, я вже була на межі, щоб зараз розплакатись перед ним.

Ярик обернувся до мене, і на його очах я також помітила сльози, значить не одній мені боляче. Я не стрималась і кинулась у його обійми, на які він декілька секунд не відповідав, мені здавалось пройшла вічність до того моменту коли брат притиснув мене до себе. Його запах не змінився, такий ж рідний. На серці одразу ж стало дуже тепло, нарешті я повністю щаслива.