Ти будеш моєю - Еммі Берн

Дивлюсь на реанімаційні двері, і молюсь усі молитви які тільки знаю, прошу тільки одного, щоб з ними все було добре. Час так довго тягнеться, а моя лють стає все сильнішою. Ці двоє кудись на деякий час зникли, хоч дихати стало легше, а то їхні рожі мене дуже сильно злять. Нарешті виходить лікар, тільки його обличчя мені не подобається.

— Станіслав Ігорович - я вже не можу себе контролювати.

— Давай без цього. Як моя дружина та дитина ? Якщо ви зробили не достатньо я камінь на камені не лишу у цій лікарні - гарчу до нього, він аж блідне. Та мені зараз байдуже на весь світ.

— Загроза для життя вашої дружини минула - він мнеться, а мене вже така лють бере, що не стосуються та хапаю його за комір.

— А дитина ? Чи мені кожне слова з тебе витягувати? - пелена перед очами вже настільки сильна, що скоро я точно приб'ю когось. Я мов на вирок чекаю, коли він нарешті відповість мені.

— У-у-у в-вашої дружини була трійня. Один ембріон не вижив, але двох ми врятували - спочатку не розумію про що він, адже на УЗІ нам сказали що дитина одна.

— Як три ? Одна ж була ? - відпускаю його, а то ще богові душу віддасть такими темпами.

— Р-р-розупієте таке буває, адже це дуже ранній термін був, можливо лікар не помітив. Та виявилося, що ваша дружина була не готова фізично виносити трійню. Мені дуже жаль, але таке буває, у вас залишилось двоє малюків- у мене буде двоє маленьких анголяток.

Тепер точно потрібно виходити з цього болота, я не дозволю, щоб із ними через мою діяльність щось трапилось.
 

Як вам розділ ?) Якщо вам цікаво хто ж там у багажнику , раджу прочитати "Назавжди моя "