Ти будеш моєю - Еммі Берн

— Аммі - від того як він мене назвав, з очей потекли сльози. Як я давно не чула цього звернення.

— Я вже не той хлопчик Аммі . Ти мене зовсім не знаєш, тому я думаю нам не варто спілкуватись - мене немов крижаною водою облили, серце заболіло від болю.

Не вірячи своїм словам, я відійшла на крок назад від нього та заглянула в такі рідні зелені очі. Та окрім холоду я не побачила нічого, але ж декілька хвилин тому я упевнена що спостерігала у них любов та розкаяння, а зараз тільки крижаний холод. Мені хотілось закричати від болю та відчаю, та насильно любити не змусиш. Я боялась якщо знову попробую обійняти, то брат відштовхне мене і це вже буде в десятки раз болючіше.

Мою увагу відволік дивний звук із багажника, там щось стукало. На секунду здалось, що там хтось живий, але це не можливо чи можливо? З братом говорити мені вже не хотілось, занадто боляче це робити. Швидко йду в дім, потрібно задати питання Марку. Я не здивуюсь якщо вони когось викрали, мене ж їм нічого не заважало це зробити. Та у вітальні нікого не було, напевно вони направились у кабінет. Тому підіймаюсь туди, у голові трохи паморочиться, здається я перехвилювалась. Ось задам питання хто там, і потрібно піти відпочити трохи. Вже підходячи до кабінету, я ледве перекладала свої ноги, вони стали дуже важкими. Дихати ставало все важче, серце то билось швидко то здавалось не бились взагалі. Мені стало страшно за дитину, адже відкривши двері кабінету у низу живота почало дивно боліти. Це нове відчуття, я одразу ж зрозуміла що це зв'язано із малюком, але і тут їх не було. Та де ж вони ? З останніх сил йду назад, мені потрібна допомога. Біль у низу живота ставав поступово сильнішим, від чого я починала ще більше хвилюватись. Перед собою я побачила чийсь силует, але в очах вже все настільки плило що я просто не бачила хто переді мною.

— Викличе швидку прошу - останнє що промовляю, поки не провалюсь у темряву.

Ярослав

Дивитись на Аммі було надто сильно боляче, я дивився як вона йде в будинок і з останніх сил стримував себе, щоб не наздогнати її. У нас з Марком великі проблеми, все пішло не за нашим планом, тому я просто не можу наражати її на небезпеку. Я вже одного разу її підставив під удар, поводився як мудак. Тільки коли вона не дозволила своєму чоловікові у мене стріляти, зрозумів наскільки ж я не достойний її любові. І зараз я не можу дозволити, щоб їй нашкодили. Особливо коли почув що я стану дядьком, вона пробачила мені, але себе я не пробачив. Заходжу в будинок, потрібно їхати звідси, а то наша гостя вже почала шуміти у багажнику. Марк трохи з глузду з'їхав останніми днями, та попри все він мій друг. Тому йду на його пошуки, та зустрічаю бліду як стіна Аммі .

— Викличте швидку прошу - все що вона встигає сказати, перед тим як втратити свідомість.

У середині все стиснулось від жаху, що це через мене вона у такому стані. Я знову зробив їй боляче, знову мішаю сестрі жити. Швидко підхоплюю її на руки, не даючи впасти та вдаритись. Вона так важко дихає, що моє серце здається вже не б'ється від страху. Швидко спускаюсь з нею на перший поверх, та кладу на диван. Набираю номер Марка, на жаль Стаса номера у мене не має, та й по його поведінці зрозуміло, що він мене не наводить і є за що.

— Вже скучив ? - він сміється, а мені зараз зовсім не до сміху.

— Аммі погано, дуже погано. Потрібно швидко везти її в лікарню - мій голос вперше так тремтів, в останнє я плакав на похоронах батьків.

Марк скинув дзвінок, а я переніс Аммі у нашу машину, мені зараз байдуже що наша гостя трохи ще з нами прокатається. За хвилину у машину увірвались просто Марк та Стас. Я бачив по ньому як сильно він любить мою сестру, і розумів вона у надійних руках. Марк сів за руль, а Стас кинувши на мене убивчий погляд сів з іншого боку та обійняв мою сестру.

— Кохана подивися на мене прошу - у його голосі стільки хвилювання, а у мене серце кров'ю обливається коли я бачу як сестра не реагує.

Ми просто зриваємось із місця, та швидко мчимо у лікарню порушуючи всі правила які тільки можна було. У мене все тіло тремтить, я готовий зараз все відати навіть життя без роздумів віддам, тільки щоб із Аммі та її малям було все в порядку.

— Чому завжди коли ви поруч їй погано ? - стальний тон, не передбачав нічого доброго, але мені зараз все одно. Мій погляд прикутий до Аммі .

— Брат, все буде добре чуєш - голос Марка відчувався дуже далеко, все було як в тумані.

Аммі забрали у реанімацію одразу ж, у неї відкрилась кровотеча, і я не знаходив собі місця. Я не зможу нормально існувати на цьому світі, якщо з ними щось станеться. Та й думаю Темний і не дозволить мені такої розкоші як життя. Я бачив в його очах сильний відчай, він дивився в одну точку і просто чекав. Нам потрібно тільки чекати, але кожна пройдена хвилина здавалася вічністю.

Стас

У середині пустота, я з останніх сил стримуюсь, щоб не пристрелити Яра. Я бачив як моя дівчинка переживає, що вони не спілкуються. І от поговоривши вона потрапила у реанімацію, нам сказали що є ризик втратити дитину. Ми приїхали у найкращу лікарню, але все що нам сказали це чекати. Мені хочеться вити від відчаю, у душі ураган емоцій. Якщо з ними щось станеться, спочатку вб'ю її братика, а потім і себе, адже без неї моє життя не має сенсу існувати.

— Брат - Марк намагається мене якось підтримати, але зараз він робить тільки гірше, адже мені потрібно зірвати на комусь свою лють.

— Це все через ВАС - гарчу, я не можу контролювати свої емоції, особливо зараз.

Він відходить, бачить що я не при собі і це правда. Б'ю кулаком об стіну, від чого штукатурка потріскалась під моїм ударом. Чому саме вона? Краще б мені кулю випустили, ніж моя попелюшка зараз повинна боротись за життя нашого малюка. На очах з'являються сльози. Чорт. Я готовий все віддати, тільки щоб вона жила. Як тільки моя маленька поправиться потрібно закінчувати бавитись у поганого дядька, та потроху відходити від справ. Збережень у мене настільки багато, що ми можемо спокійно жити і ні про що не переживати.