Ти будеш моєю - Еммі Берн

Мені сниться сон, я це прекрасно усвідомлюю, та він настільки реальний що не повірити у те що відбувається я просто не можу. Ми у якомусь дуже красивому саду, на вулиці дуже сонячно, легкий теплий вітерець розвіює наше волосся. Я одягнена у білу ніжну сукню, як і мої дітки. Два хлопчики та донечка. У донечки сині очі та світле волосся, вона наша з Стасом суміш. Дуже красива дівчинка. А хлопчики дуже схожі одне з одним, тільки з різними очами у одного мої зелені очі, а у іншого як у Стаса. Я присідаю розводячи свої руки для обіймів, та тільки у них біжать двоє синочок  із зеленими очами та донечка. Вони кидаються в мої обійми, я вдихаю їх прекрасний аромат тіла, та переводжу погляд на синочка який стоїть позаду.

Пробую сказати щось, покликати та не можу і звуку видати. Мій голос ніби зник, як я не намагаюсь та у мене не виходить, малюк стоїть і просто дивитися на мене своїми синіми очами.  А з моїх вже течуть сльози, я по трохи розумію що відбувається. Синочок обертається та йде геть, я одразу ж встаю, щоб піти за ним, та мене не пускають двоє моїх діток, вони міцно своїми маленькими ручками тримають мене за ноги.  Я дивлюсь у слід моєму маленькому і вже такому улюбленому синочкові і бачу як він підходить до моєї мами. Вона бере його на ручки та цілує у щічку, переводить погляд на мене та усміхаючись махає на прощання, а тоді вони зникають. Я розумію що втратила його, мого синочка більше немає з нами. Серце боляче занило, на душі стало дуже важко і тільки двоє усміхнених малят давали мені сили триматись. Я знову міцно обіймаю малюків, та прокидаюсь .

Очі дуже сильно болять, відчуваю як хтось тримає мене за руку і на підсвідомому рівні розумію це Стас. За декілька хвилин мої очі приходять у норму і я нарешті все чітко бачу. Біля мене на підлозі у сидячому положенні спить Стас , він виглядає таким засмученим. Я акуратно витягаю свою руку із під його, та починаю гладити його волосся , від чого він прокидається.

— Як ти? - запитую хрипким голосом.

— Це я повинен тебе запитати. Кохана моя як ти? - дивлюсь у такі сині очі, а перед очами наш синочок, він б виріс його копією .

— Добре як і наші малюки. Хлопчик із моїми очима та дівчина із твоїми - стараюсь посміхнутись, а на очах з'являються сльози. Бачу як Стасу також важко зараз, тому міцніше стискаю його руку,  щоб хоч якось підтримати.

— Але одного ми втратили, і звідки ти знаєш? - сум у перемішку із здивуванням робили його голос дуже дивним. Я вперше його таким бачу, і від цього моєму серцю боляче.

— Поки я спала я їх бачила та обіймала. Знаю звучить дивно, та я впевнена у своїх відчуттях. У нас буде хлопчик та дівчинка - вже веселіше кажу, мені потрібно його заспокоїти трошки.

— Кохана моя, пробач мені. Це все через мене сталось, через моє чортове життя. Та я обіцяю тобі, як тільки тебе випишуть, ми поїдемо дуже далеко. Я зроблю все щоб ви були щасливі - його слова діють на мене як заспокійливе, він справді готовий від всього відмовитись лиш б тільки бути зі мною та дітьми.

— Я тебе теж кохаю - ніжно промовляю до свого чоловіка.

Цілий тиждень я вже у лікарні і приємного тут дуже мало. Цей запах ліків мені не подобається, та ради своїх малюків я готова потерпіти. Що дня я ходжу слухати їх серцебиття, трохи вже схоже на параною, але мені так спокійніше. Я живу у окремій палаті, біля мене завжди медсестра . Дуже приємна дівчина Інна, вона допомагає мені у всьому. Хоч я сама все можу робити, але Стасу так спокійніше. Він почав вирішувати всі свої справи, щоб ми могли поїхати, але це не так легко зробити.  Тому ми затримаємось тут ще на деякий час, але поки я в лікарні мене це не дуже бентежить. У гості до мене ніхто не приходить , ну як Марк передавав мені квіти, у якій була записка " Стас нас не пускає , але знай невісточко ми переживаємо за тебе . І твій брат також "

Знаю він переживає, та я на нього образилась. Можливо це просто гормони, та тепер поки він сам не обійме мене, я знову цього робити не буду. Вадим мені тільки дзвонив, він на лікуванні від алкозалежності, і почувши це я була дуже рада. Можливо він ще зустріне своє кохання та буде щасливим, та зможе ще раз відчути радість батьківства.

Стас що ночі приходить до мене, але між нами нічого немає. Лікар поки заборонив мати близькість, але заціловує він мене кожного разу, а особливо животик. Мені так приємно за цим спостерігати , а особливо коли він розказує смішні історії.

— Щас пити вітаміни - у палату з посмішкою заходить Інна, я дуже рада її бачити. За цей час вона стала моєю подругою, і мені буде справді сумно із нею прощатись коли прийде час .

— Дякую - випиваю вітаміни, мені приписали їх дуже багато. Харчування також на висоті, мене навіть запитують, щоб я хотіла сьогодні з продуктів. Знаю це все заслуга мого чоловіка, і це ще більше приємно.

— Ну як ти? - подруга сідає біля мене на ліжко, вона як сонечко у цьому похмурому місці.

— Добре тільки скучно.  Ти не знаєш скільки мені ще тут потрібно пробути? - а то Стас мовчить, а я знаю що йому все відомо.

— Тиждень можливо два. Все буде залежати по твоїх аналізах та те як ти будеш себе почувати - вона з таким теплом це розказує,  що я не стрималась та обійняла її. Я стала дуже сентиментальною, і всіх хочу обійняти.  

— Обіцяй що будеш дзвонити мені - з сумом промовляю, вона справді стала мені дуже близькою.

— Звісно буду, тільки цього робити не доведеться - Інна загадково посміхається, а я не розумію про що вона. Ми що нікуди не їдемо?

— А як так ? - своє здивування я не приховую.

— Я їду з вами - весело промовляє подруга, а я від шоку почутого просто мовчу.  

— Ти не рада ? - напевно моє мовчання виглядає дуже дивно, раз Інна помінялась у обличчі.

— Рада, люба . Просто я не очікувала, та й Стас мені нічого не сказав - все тримає у таємниці від мене .

— Ну я їду по роботі. З вами буде ще один пацієнт за яким я буду приглядати і контролювати, щоб він пив ліки - її слова заплутали мене ще більше, хто ж може їхати з нами.