Ти будеш моєю - Еммі Берн

Амелія
 

Пройшло пів року 

— Хто не будь допоможе мені встати - ображено запитую, поки всі сміються з того що я не можу встати самостійно з крісла. Мій живіт дуже великий, а зараз тільки сьомий місяць, мені вже страшно що буде на дев'ятому.

Стас допомагає мені встати, малюки дуже швидко ростуть, а зараз ще почали активно рухатись в мені. І якщо спочатку мені це дуже подобалось, то зараз я вже рахую дні до родів. Виходжу на терасу, щоб помилуватися красою моря, ми вже пів року тут живемо, і що вечора мов вперше любуюсь ним. Воно таке красиве та безкрає, тільки купатись я поки ще ні разу не ходила.  Мене завжди смішить ця ситуація, живемо біля моря, а купатись їздимо у басейн.  

— Тримай попелюшко - Стас передає мені коктейль з полуниці та морозива, він завжди мене чимось смачненьким  підгодовує.

— Дякую любий - тягну губки для поцілунку, та отримую такий бажаний пристрасний поцілунок. Я кохаю його всім серцем, і з кожним днем все сильніше .

— Брест і Інна підуть сьогодні в бар, складемо їм компанію ? - я посміхаючись згідно киваю, адже ми не просто так підемо. Нас вже місцях мучать сумніви, особливо Стаса, що між ними щось є. А вони мов два партизани нам нічого не кажуть, але ми все бачимо. Тому не втрачаємо можливість, злапати їх на гарячому.

— Тоді ходімо вибирати мені наряд - щасливим голосом звертаюсь до свого коханого чоловіка, а він знову дивитися на мене ніби я найпрекрасніше і що він бачив за все життя.

Стас допомагає мені встати, сама я вже це зробити не можу, так само як одягнути  взуття, але на щастя у мене є чоловік який з задоволенням піклується про мене. Зайшовши у нашу вітальню я знову помітила цей погляд Вадима на Інну, він з таким теплом на неї дивиться, і ще обманює що між ними нічого не має. Вадим дуже змінився, особливо зовнішнє він сильно помолодів. Лікування пішло йому на користь, а можливо і присутність Інни зробило свою справу. Подруга помічає з якою я посмішкою на них дивлюсь, і кидає на мене погляд який означає " Не придумуй того чого немає" . Я тільки сильніше посміхаюсь, та направляюсь у нашу кімнату. Спочатку ми жили на другому поверсі нашої вілли, тільки з кожним днем мені ставало все важче самій підійматись по сходинках,  тому ми переїхали на перший поверх. Мені ця кімната набагато менше подобається, і це ще плюс одна причина чекати родів. Тут немає панорамних вікон у всю стіну, а також колір кімнати мені не подобається. У попередній кімнаті стіни були смарагдового кольору, білі елементи у меблях дуже красиво контрастували на темному фоні. А в теперішній світлі стіни, але перефарбувати їх мені не хотілось, це ж тимчасова кімната.

Наші голубки так ми їх називаємо по за очі, живуть на третьому поверсі. Їхні кімнати знаходяться одне на проти одного,  як виявилось Стас спеціально їх так поселив. Адже він ще в перший день як ми відлітати з України, помітив погляд Вадима на Інні, і мені про це нічого не сказав. Я тільки місяць тому про все дізналась, звичайно я образилась і чекала на вибачення у вигляді пристрасних поцілунків.

Спочатку ми багато гуляли, але тепер майже постійно я сиджу в дома, тільки виходжу на прогулянку до лікарів. Ну і на пляж що знаходиться у декількох метрах від нашого дому.  Він вважається частиною нашої території, тому там окрім охорони нікого не має.

Мені здавалося пройшла вічність поки я маленькими кроками зайшла до нашої спальні, тому щоб не втрачати часу одразу відкрила шафу. Я дивилась на безліч різних суконь, і просто не знала яку ж вибрати. На острові дуже теплий клімат, і найнижча температура яка тут може бути це 22°. Але я дуже скучаю за зимою, особливо було сумно на новий рік. Тому щоб якось мене розвеселити, Стас засипав весь пляж штучним снігом. Я була дуже щасливою, тепер у мене є фото у купальнику на зимовому пляжі.

— Вибирай будь-яку, ти в кожній будеш неперевершеною - його комплімент як мед для моєї душі, тому прислухаюсь до поради, таз заплющеними очами вибираю сукню.

Мені поралась сукня жовтого кольору, дуже красива з відкритою спинкою та довжиною до щиколоток. Стас допомагає мені переодягнутися, не втрачаючи можливості поцілувати все що тільки можна. І ось я повністю готова, волосся яке дуже сильно відросло я закрутила у пучок, щоб воно мені не заважало та одягнувши сонцезахисні окуляри я обернулась до свого чоловіка .

— Як тобі - кружляю показуючи себе з усіх сторін .

— Як завжди прекрасно, але нам потрібно виходити, а то якщо вони вийдуть першими то встигнуть піти геть, поки ми лиш зайдемо  - завертаю очима, його ось підколи мене деколи злять, але він правий виходити потрібно першими.

— Ходімо - протягаю йому руку, і ми йдемо .

Наших голубків ніде не видно, можливо також пішли вдягатись. За пів години ми нарешті зайшли у місцевий бар, я одразу ж сіла на крісло, а Стас пішов мені за водою. Запах тут стояв не дуже привабливий, але слова богам токсикоз вже закінчився. До четвертого місяця я що ранку та пару разів на день віталась з унітазом. Тільки таблетки мене рятували, а зараз мені майже байдуже. Звичайно дуже рідко буває таке, що мене може знудити, але це вже дрібниці.

Ми як ті шпигуни сіли так, щоб нас не було так сильно помітно, ми не сказали куди йдемо. Мені дуже смішно з цієї ситуації, адже поводимось як маленькі діти. Та за декілька хвилин, наші підозри підтвердились. Вадим зайшов тримаючись за руку із Інною . Моя посмішка була дуже широкою, я закрила її руками і повними очами сліз подивилась на Стаса. Я досі дуже сентиментальна.

— А я ж казав - на його обличчі посмішка переможця, він дістає телефон і фотографує їх .

— Що ти робиш? - пошепки запитую, не стримуючи сміху.

— Збираю компромат - Стас мені підморгнув та сховав телефон у кишеню.

Я дивилась на щасливих друзів, вони дуже сильно підходили одне одному. Їхні очі світились від щастя, голубки про щось так мило розмовляти. Але Стас вирішив порушити ідилію,тому взявши мене за руку ми вийшли із свого укриття і направились до них.