Ти будеш моєю - Еммі Берн

Амелія 

Минув тиждень як ми переїхали жити знову у будинок Стаса. Тут почалась наша історія, він запевнив мене, що тут безпечно та більше ніхто не зможе зламати камери. На мою руку наклали пов'язку та прописали знеболювальну мазь, і сьогодні вона мене вже майже не турбує. Наші ночі ці всі дні були прекрасними, кожного дня мене підносили до небес від задоволення. Та разом ми були тільки тоді, адже з самого ранку Стас йшов геть, і до самого вечора він вирішував свої проблеми. Скільки б я не запитувала, він мені не відповідав чим зараз займається. Я знаю що він мені довіряє, просто не хоче, щоб я хвилювалась, але мене все одно лякає трохи ця невідомість.

Ні Марка, ні Ярика та навіть Вадима я більше не бачила, та про них нічого не чула. Якщо про двох можна і забути, то от брат не виходить у мене з голови. Я надіялась, що він попросить вибачення за свої дії, та поки він не появляється у моєму житті. У мене нарешті знову появився телефон, у ньому поки тільки два номери це Стаса та Вадима.

Снідаю я знову одна, мені це не подобається та я розумію які проблеми навалились зараз на мого чоловіка. Тому поки він зі мною, я стараюсь не показувати йому що мене це хвилює. Та сьогодні риба дуже сильно погано пахне, настільки що мене аж знудило, ледве встигла добігти до раковини. Умиваю лице у голові сильно паморочиться, настільки що спускаюсь на підлогу. Мокрі руки прикладаю до свого обличчя, на секунду стає легше. Як тільки переводжу погляд на стіл та замічаю цю рибу, знову починає нудити. На тремтячих ногах підіймаюсь та закривши ніс пальцями, викидаю її у смітник. Їсти я вже точно не зможу, тому просто п'ю води та йду назад у нашу спальню.

Мені зараз настільки погано, що просто необхідно полежати хоча б пару хвилин. Та відкривши очі я зрозуміла що мої декілька хвилин тривали дві години. Голова просто розколюється, та хоч нудота пройшла трохи. Знову спускаюсь на кухню, та відкривши холодильник, швидко його закриваю. У ньому що сьогодні все зіпсоване ?

Вирішую вийти на вулицю, можливо свіже повітря допоможе мені, а то у домі не має чим дихати. Прохолодне повітря приємно торкається мого обличчя, від цього мені дійсно стає трохи краще. Я просто стою з заплющеними очами, та насолоджуюсь теплим сонечком.

— Привіт невісточко - голос Марка заставляє моє тіло здригнутися від несподіванки.

— Привіт, Стаса немає вдома - тихо промовляю, та обережно відходжу на крок назад.

— Я знаю - його посмішка мене лякає, він завжди дуже дивно посміхається.

— Тоді для чого ти прийшов ? - у моєму голосі був відчутний страх, я зараз занадто слабка, щоб триматись впевнено.

— Не бійся мала. Я що настільки жахливий? - і це мені говорить людина яка мене два рази викрадала? Його слова викликають у мене істеричний сміх.

— Мені потрібна твоя допомога, але Стас про це знати не повинен - мені це не подобається, я роблю ще один крок назад так щоб камери на домі точно мене знімали.

— І яка ж допомога? - кажу вже більш впевненіше, складаючи руки на грудях.

— Ти знаєш де похована моя мама ? - я очікувала будь-якого запитання окрім цього, у мене всі думки одразу ж перемішались, адже я не знаю де похована мама Стаса.

— Вибач я не знаю. Ми там не бували - ледве чутно промовляю до хлопця, бачу як на його обличчі появляється сум.

— А хіба ти цього не знаєш ? - але як таке можливо, він зміг знайти все про нас, а могилу мами ні?

— Просто я знаю одну могилу до якої ходив все життя, але мені вже здається що там просто чужа людина. Тому хотів дізнатись кого саме навідує Стас - від його слів моє серце стиснулось від болю. Не уявляю як йому зараз важко, але я не можу нічим допомогти. На очах появляються сльози, я сьогодні надто сентиментальна.

— Мені шкода. Давай я запитаю у Стаса, думаю він тобі не відмовить - тремтячим голос від сліз вимовляю кожне слово.

— Не потрібно. Він не надто бажає, щоб ми спілкувалися, тому прошу не кажи йому нічого - його слова здаються мені дивними, адже ми буквально стоїмо під камерами.

— Але ж він все одно побачить - рукою показую у сторону камер спостереження, Марк тільки посміхається.

— Вони тим часово не працюють - він мені підморгує, в мої щоки спалахують полум'ям сорому та гніву. Марк що знову спостерігав за нами?

— Я приб'ю тебе, якщо ти знову шпигував - злим тоном промовляю до хлопця, та стискаю  руку в кулак, від чого він ще сильніше сміється.

— Робити мені немає більше чого - його слова я відчувала десь дуже далеко, у очах різко потемніло і я провалилась у темряву.

Марк

Бачу як Аммі різко непритомніє, тому швидко підбігаю та встигаю злапати її. Я одразу ж помітив що з нею щось не так, беру її на руки та заношу у вітальну. Поклавши її на диван, швидко набираю води у стакан та спочатку даю їй попити, тільки вона не реагує. Чорт.Стас мене точно вб'є, якщо з нею щось станеться. Не думав що він настільки її полюбить, та вони мене двоє здивували. Варіантів більше немає, потрібно дзвонити до брата.

— Чого тобі? Я ж сказав будуть новини я наберу. У мене важлива розмова зараз - шипить мені в трубку, як вона його терпить.

— Аммі зле, я відвезу її в лікарню - чую як він важко видихає, напевно зараз важлива розмова закінчитися.

— Що з нею та де вона ? Чому ти поряд? Кажи куди мені їхати ? - гарчить мов звір, та я його зовсім не боюсь.

— В тебе вдома, не знаю вона різко знепритомніла - намагаюсь говорити спокійно, а самому стає дуже смішно з його реакції.

— Якщо ти її образив, коліна прострелю. Буду через двадцять хвилин і викличу по дорозі лікаря. - кидає трубку, а я розумію що таке мені ще зарано. Я б не зірвався до жодної жінки, ось так і тим більше не віддав би частину своєї влади як це хотів зробити Стас.

Поки він їде, я намагаюся привести до тями Аммі та нічого не виходить, невже я її так сильно налякав. Розумію що розмова буде не з легких зараз, а можливо її взагалі не буде.Ми поки не довіряємо одне одному, та це і не дивно, тому мені потрібно якимось іншим способом дізнатись хто точно похований у могилі. Набираю Яра він виявився дуже тямучий, але відбитим на всю голову напарником, тому на таку справу можу піти тільки з ним.