Балтазар прибуває в понеділок - Теодор Костянтин

— Про які обставини йшла мова, пане Попеску? — спитав Бакалу, засунувши руки в кишені.

— Пан Браун полюбляє говорити загадково. Насправді йдеться не про якісь обставини, а про необхідність дотримання заходів безпеки щодо вашої особи та приладу, над яким ви працюєте.

— Ви гадаєте, що в цьому є пильна потреба? — захвилювався Бакалу.

— Ви де дуже добре знаєте.

— Але чому ви не враховуєте, що ваша особа може привернути увагу органів безпеки?

— Але ж, пане Попеску, коли б це було так, як ви говорите, то чому ж вони мене не затримали? Чому випустили?

— Це ще нічого не доводить. Якщо вас не заарештували, то це не означає, що ви не під підозрою. Вони про вас не забули, можете в цьому не сумніватися, пане Бакалу.

— То що ж мені слід робити?

— Ми повинні захистити вас, пане інженер.

— Як саме?

— Дуже необхідно, щоб ви зникли з дому. Тому що ви ще у відпустці, то це не викличе підозри. Знайомим скажіть, що поїдете до моря на два тижні. А за два тижні, з божою допомогою, ви будете вже там.

— Гаразд, а де ж я житиму?

— Я вам забезпечу квартиру, де ви зможете спокійно працювати.

— Коли треба переселитися?

— Сьогодні ж! З одягу візьміть лише найнеобхідніше. Чи багато місця займуть апарат, матеріали, інструменти?

— Все поміститься в чемодані середнього розміру.

— Чудово. Тоді зробіть так. Звідси ви поїдете додому. Та не просто, а в об’їзд. Можете придбати деякі речі, які вважаєте необхідними. Але не пізніше, як через годину, ви повинні бути вдома. Хоч і не думаю, що в цьому є пильна потреба, але не завадить вам перевірити, чи не слідкують за вами.

— Я на цьому зовсім не розуміюся.

— Тоді й не слід. Ми самі про це потурбуємся. За дві години найпізніше ви повинні бути готові. Замовте таксі, сядьте і накажіть водієві везти вас на вокзал. Заходьте через перший клас. Вантаж доручіть носієві, щоб він відніс його до довідкового бюро. Скажете, щоб залишив усе там, бо ви чекаєте на друзів, з якими повинні зустрітися. Там ви лишатиметеся до дев’ятої години. Потім викличете іншого носія, віддасте йому вантаж і скажете, що вам потрібне таксі. Виходьте через центральний зал. Якщо чемодани не занадто тяжкі, можете не брати носія. Але, приїхавши на вокзал, візьміть обов’язково. Вам зрозуміло, навіщо?

— Якщо буде слідство, то щоб мати свідка про мій приїзд на вокзал з вантажем?

— Саме так. Отже, покинете вокзал через центральну залу різно о дев’ятій годині. Я буду там із машиною. Відвезу до такого місця, де ви працюватимете спокійно, а співробітникам держбезпеки і на думку не спаде вас там шукати. От і все. Домовилися?

— Згода. Отже, я можу йти?

— Звичайно. Намагайтеся бути пунктуальним. Акуратність — запорука успіху.

— Не турбуйтеся, пане Попеску. Все буде гаразд.

Минуло майже десять хвилин, як інженер Бакалу почав записувати своїм апаратом доповідь інженера Стратилата перед радою вищих офіцерів.

— Про що він говорить? — спитав Бакалу чоловік, що був з ним, бо інженер через навушники чув усе, що записувалось на плівку.

— Все гаразд, пане.

— Добре, але про що він говорить? — наполягав той, розуміючи, що інженер, цілком захоплений якістю запису, абсолютно не звертає уваги на зміст доповіді.

— Кажу ж, все гаразд.

— Дайте мені навушники.

— Не можна! Я повинен стежити за виразністю запису. Пізніше ви все почуєте з плівки.

На обличчі Бакалу світилося задоволення. Та й насправді було чого радіти. Це не жарт, на віддалі кількасот метрів чути все, про що мовиться на найтаємнїшій нараді, не маючи в тому помешканні мікропередавача. Минуло ще десять хвилин, на обличчі інженера помітно було захоплення. Та скоро воно зникло, поступившись місцем тривозі.

— Що трапилося? — спитав його супутник, помітивши разючу зміну. Бакалу нічого не відповів. Він натискав важелі й крутив якісь кнопки. Потім смикнув навушники й вигукнув:

— Дивіться! — і показав на будинок, де відбувалася нарада.

— На що саме дивитися? Я нічого особливого не бачу!

— Бачите: відчинені вікна!

— То й що? Який зв’язок між відчиненими вікнами…

— Але, — розгнівався Бакалу, — кожен, хто хоч трохи знає фізику, розуміє, що скло затримує звуки, які виникають там, тобто воно реєструє і розмову, яка відбувається в тому приміщенні.

— Розмову, яка відбувається в тому приміщенні? — повторив супутник Бакалу, який уперше почув про щось подібне і ніяк не хотів тому повірити.

— Невже ви хочете, щоб я прочитав вам елементарний урок фізики?

— Урок? Хай буде й урок, але дайте і мені зрозуміти.

— Мій апарат використовує локалізований світловий промінь, спрямований на одне з вікон будівлі, де тепер відбувається нарада. Сягаючи до мешкання, лазерний промінь відбивається разом зі звуками, які там є. Відбитий промінь проходить через уловлювач, який приймає акустичні сигнали, і записує їх на магнітофонну плівку. Чудово, правда ж? Не потрібно жодних мікрофонів і можна слухати будь-яку розмову на чималій відстані.

— Пане інженер, ваше захоплення все ж таки мені здається недоречним. Якщо не помиляюся, ваш прилад перестав працювати.

— Прошу вибачити! Мій прилад не винен у тому, що надворі спека і офіцери на нараді відчинили вікна. Поки вони цього не робили, мій апарат працював прекрасно. Примусьте їх зачинити вікна, і він знову запише все, про що там говориться.

— Пан Браун буде дуже гніватися.

— Немає чого