Моя неймовірна спокуса - Аріана Мел

Злата 

Зайшовши на свою орендовану квартиру, вирішую, що поніжитись у ванні з пінкою і келихом з маргаритою буде в самий раз.

Заходжу у ванну, вмикаю воду. На душі просто паршиво.

Поки приймаю ванну телефон так і не вмикаю. Реву і борюся з бажанням подивитись чи він щось ще писав. Сама на себе сердита через це.

Вилажу з води, закутуюсь в халат і йду на кухню повторити собі маргариту. На годиннику минає дев’ята вечора. Очі набряклі від сліз. Коктейль розслабляє. В голові вже туман. Раптом крізь нього проривається гучний стук у двері.

Ноги такі важкі. Ледь переставляю. Заглядаю у вічко. Він. Стоїть, гатить в двері що є сили і щось кричить. Егегей! Сусіди зараз влаштують хай.

Злюсь. Різко відчиняю двері.

— Агов, Бриль! Що за лемент?!

Він важко дихає. Пальці стискаються і розтискаються у кулаки. Бачу, що знервований. Дідько, а який сексуальний у цих джинсах і футболці.

Осмикую себе. Стягую поли халата на грудях щільніше. Бачу, як він простежує поглядом за моїми руками, як рухається його кадик. Він сковтує, а очі вмить стають безоднею. Обоє дивимося один одному у вічі і думаємо про одне. Під халатом на мені нічого немає. Від цієї думки обом гаряче.

Він заходить всередину, відтісняє мене.

— Нам треба поговорити. І краще без зайвих вух і очей.

Грюкає за собою дверима, зачиняючи.

— Де твій телефон? І чому він вимкнений? — гарчить, очі шалені.

— Вимк-нув-ся, — кажу йому по складах. Розумію, що граю зараз з вогнем, та мене вже несе, а маргарита підштовхує.

— Я хвилювався. Вдома тебе не було, зв’язку теж! Казна-що в голову лізло, — вже м’якше додає.

— Але я вдома.., — невинно кліпаю віями. Я сердита і до чортиків хочеться позлити його.

— Я мав на увазі, у нас вдома.

— А є ми? І наш дім? — мені раптом стає так боляче і непрохані сльози набігають на очі.

Він зупиняється.

— Злато, все не так, як ти побачила. Лана сказилася. Сама накинулася на мене. Я не відповідав на її поцілунок, — він розгублено заглядає мені в очі, п'ятірнею куйовдячи чорне волосся.

Веремій намагається відшукати хоч тінь розуміння в моїх очах, а я не можу ніяк осягнути того, що він мені зараз каже. Який поцілунок? Про що він говорить? Нарешті додаю два плюс два.

— Щооо?! То ти мене спровадив цим повідомленням геть, а сам там з нею затискався? Чи може і не тільки? Га? — я задихаюсь. Легені пусті, мовби хтось швидко висмоктав звідти все повітря. Тоді струшую головою, скидаючи заціпеніння і жадібно вдихаю. Сильно штовхаю його в груди. Аа, як боляче! Його м'язи тверді, як скеля. Долоньки протестуюче ниють. 

— Злато, прошу! Ти не так все зрозуміла.., — Трясця, Трясця! То вона не бачила? А хто тоді?

— Що, Бриль? Що ти можеш мені сказати? Що я для тебе просто іграшка.. заміна Лани. Хто вона? Не просто ж колишня коханка, так? — а те, що вони були коханцями у мене вже немає сумнівів.

Розумію, що розійшлася не на жарт. Та мені вже байдуже. В грудях болить так, що очі не справляються з потоком сліз. Від злості і якогось тупого розпачу мною трусить. Ніяк не можу зібрати думки докупи.

— Досить! — його голос гримить, — Я нікуди не піду поки все не поясню.

Окидує мене уважним поглядом. І додає.

— І тим паче, не залишу тебе в такому стані одну.

Ще мить і я вже намагаюся вирватись з міцних рук. Його обійми і запах навіть попри це зводять мене з розуму. 

— Тихо, кохана, не пручайся. Бо закину зараз через плече і покараю у спальні.

Що? Що він зараз сказав? Кохана? Чи почулося?

— Ану повтори! — видихаю йому у губи, — Як ти мене назвав?

Мої очі широко розплющені, я забуваю як дихати. Чекаю.

Він якось дивно дивиться на мене.

— Тобі не почулося, — час сповільнюється. Або ні. Це я так сприймаю цей момент, немов у сповільненій зйомці. Дивлюся, як рухаються його губи, промовляючи ці солодкі слова, — Кохаю тебе!

Земля зупиняється, перестає обертатися. А я боюся навіть дихати.

— Можеш не вірити, але така правда. Мені від тебе зносить дах! Моя. Неймовірна. Спокуса, — він напружений, чекає, застиг. Отже не дурить..?

Я оговтуюся. Руки самі тягнуться до нього. Пальці зариваються у волосся. Тону в такому рідному запаморочливому запаху. Торкаюся його губ у гарячому, палкому поцілунку. Дика, нестримна хіть накриває мене з головою. Це шалено. Гріховно але так солодко.

А йому тільки цього й треба. Геть накрило. Накидується на мене. Голодний. Жадає. Очі божевільні, темні.

— Сказитися, так тебе хочу! Негайно! — гарчить в губи.

Наші поцілунки стають неймовірними і дикими. Мої руки вже в нього під футболкою. Пробігаюся пальчиками по кубиках пресу. Закипаю ще сильніше. Шкірою прокочуються хвиля за хвилею шалені розряди струму. Піт градом скочується скронями. Вольтаж лише наростає. Від потужного збудження моїми пальчиками трусить, коли торкаюся краю його футболки.

Зриваю її з нього. Жах, як заважає. Хочу бути ближче. Торкатися без перепон голої гарячої шкіри. Бачу в його очах рівнозначне моєму бажання. Тоді мій халат стрімко розпахується і летить долу.

— Красуня. Моя, — його голос хриплий і дуже сексуальний.

Він обпікає мене поглядом. Милується. Тоді до болю повільно розстібає ґудзик джинсів. Не витримую. Стаю на коліна, сама розстібаю блискавку і стягую з нього ці кляті джинси разом з боксерами. Хочу дотягнутися до пульсуючої плоті губами, та він не дає. Навалюється на мене і хрипить в уста.

— Не зараз, пізніше.

Широко розводить мої ноги і входить одним різким рухом. Так, мені так і хочеться. Не ніжно. Хочу дико, нестямно. Хочу відчути його всього. Бо він — мій! Лише мій і для мене!

Міцні руки на ніжній шкірі бедер обпікають. Він починає рухатися і ми зливаємося у несамовитому ритмі. Серця б’ються в унісон. Від його дотиків паморочиться у голові, а мурахи просто казяться на шкірі.