Моя неймовірна спокуса - Аріана Мел

Мною трусить.Треба ж! Бісова жінка! Звалилася, як сніг на голову.

Мене мов струмом вдаряє. А чи так це випадково? Хоча хтозна. Ми ж не обговорювали його колишніх. Поняття не маю навіть скільки вони вже не разом.

А чи не разом? Єхидний внутрішній голос тисне, мов лещатами, голову. Ні! Не може бути! Він би так зі мною не вчинив.

Чому ні? Скільки тих баб у нього було? А скільки готові впасти йому до ніг за одним лише кивком?

От хоча б та ж Мілана. Він її динамить. Прямим текстом. А їй хоч би що! Так ніби очі замилило. Поставила собі за мету добитися його. Як якийсь трофей, чесне слово.

На цій думці стає незатишно і гидке відчуття піднімається у грудях. На шкірі виступають холодні краплі поту, немов чиїсь липкі мацаки ковзають тілом.

Ні, зараз від Мілани я вже не бачу загрози. Вона дратує, але мабуть я підсвідомо розумію, що їй нічого не світить з Веремієм, тому спокійна. А от ця Лана. Від неї так і віє небезпекою. От ця —  по головах піде, проковтне мене якщо треба буде і не подавиться. Та найгірше — я відчуваю, що у них не все так просто і однозначно.

Зрозуміти б як вони розбіглися..