Моя неймовірна спокуса - Аріана Мел

— Ми познайомилися декілька років тому. Лана тоді працювала на одного з наших клієнтів. А я був простим юристом, перспективним, проте свого власного бізнесу ще не мав.

Мені так і хочеться кинути, що навіть тоді баби вішалися на нього, наче гірлянди на ялинку і відсутність бізнесу нікого з них абсолютно не турбувала. Поневолі прикушую губу. Вдих-видих, вдих-видих.

Він зауважує цей мій жест, звужує очі, але продовжує.

— Лана була яскравою, цілеспрямованою і в чомусь доволі жорсткою. Якось так склалося, що я одразу звернув на неї увагу, а вона мене певний час не помічала, або краще буде сказати, навмисне не помічала. Це вже значно пізніше я зрозумів, що в неї була спланована, добре продумана стратегія, щоб затягнути мене в ліжко. Ну і я залип на неї. Втріскався по саме нікуди. Стосунки бурхливо та швидко набирали обертів. В якийсь момент я навіть подумував освідчитися.

Я чую гіркоту в його голосі та огиду до себе самого, та мені червоним туманом затягує очі. Ревнощі впиваються гидкими мацаками в горло і душать. Нещадно. Мені здається, що я задихаюся. Повітря бракує катастрофічно.

Гей, що це робиться? Вдих-видих, Злато! Ану спокійно! Це вже в минулому! Цього більше немає. Їхнім стосункам кінець. Зараз наш з ним час. Твій час!

Я зціплюю зуби і продовжую слухати. А хочеться просто зажмурити міцно очі, щоб викинути геть ці картинки з-перед очей, де Веремій і це стерво сплітаються у гарячих обіймах.

Бриль робить паузу. Відпиває рому зі склянки. Розриваю це заціпеніння і свою бурхливу уяву і питаю.

— То що сталося врешті? Адже щось мусило. Якщо вже все так було серйозно.

Він піднімає погляд. Дивиться просто у вічі.

— Так, сталося. Лана — цинічна кар’єристка. Вона вперто і будь-якими методами просувається кар’єрними сходинками вгору. Виявилося, що заради цього вона не гребувала і сексом. З тим з ким потрібно в конкретний момент.

У мене очі стають круглі мов блюдця. Рот мимоволі привідкривається у німому шоці.

— Так, ти все правильно зрозуміла. Ця лярва трахалася не тільки зі мною.., — у його голосі чуються сталеві нотки, а в мене по спині від цього наче крижаним кігтем хто проводить. Самій закортіло цій курці вчепитися у шевелюру і добряче підправити зачіску.

Я скриплю зубами. Пальчики стискаються у кулаки.

— А як ти дізнався?

— Макс, мій друг, побачив її з іншим. Вони обідали у ресторані, поводили себе так як закохана парочка. Загалом поцілунки там, інтимні торкання. Лана Макса не помітила, а Сотник його не впізнав, хоча Макс його добре знає ще з студентських часів..

— Щооо?! — ричу, а потім наче все повітря хтось висмоктує у мене з легень.

Сотник? Який Сотник? Не може бути! І багато ти Сотників знаєш у місті? Ядучий внутрішній голос просверлює свідомість.

І чого ж зрештою не може бути? Давид он як відкрився наприкінці наших стосунків. Так би мовити показав свою істинну сутність.

Я киплю. Просто киплю. Але все ж цікавість переважає. Хочу знати що насправді відбулося. Занадто багато ненависті в кожного по відношенні до іншого.

— Так, Лана трахалася і з Сотником, в той час як була у стосунках зі мною. Тільки як виявилося з ним вона спала швидше через вигоду. Він був на тій фірмі топ-менеджером і організовував їй багато різних бонусів. А зі мною вона спала просто бо я їй подобався. Далі з’ясувати, що до чого не склало проблеми. Спочатку я лютував, а потім знайшов приватного детектива. Хотів знати все. З ким у неї були стосунки, якого роду і таке інше. Крім нас з Давидом були ще коханці. Теж через вигоду. Хоча, врешті, хтозна. Може вона просто любить потрахатись і байдуже з ким.

Він втомлено потирає повіки.

— Коли я її кинув — Лана просто ошаліла. Проходу не давала, щось там сопляла про кохання. Іншими словами, допекла мене просто до печінок. І я не стримався. Просвітив Сотника на її рахунок. А йому геть дах знесло, бо він в неї втріскався по самі вуха, а той факт, що вона спала і зі мною його, можна сказати, добив. Ми почубилися. Нормально так. Але заяв ніхто з нас не писав тоді. У нас ця неприязнь тягнеться ще від студентських часів. Тоді дівчина, яка йому подобалася теж вибрала мене. Він на такі речі ніжно реагує, — на останніх словах Бриль задоволено шкіриться, згадуючи це.

— Ну це пояснює чому він тебе буквально ненавидить, — замислено протягую.

— Так, ця «симпатія» у нас взаємна. Він безпринципний виродок і нічим не кращий за Лану. Вони обоє дуже навіть підходять один одному. Та цей паршивець на цьому не заспокоївся. Йому було мало. Він захотів помститися і Лані.

— Яким чином? Що він зробив? — моя шкіра вкривається раптом сиротами.

— Сотник завжди був покидьком. Він викинув її зі свого життя та ще й організував все, щоб її і з фірми попхали. Потоптався по ній, її репутації, а в кінці ще й рукою замахнувся на неї. Добре, поруч були колеги, то заступилися. Вона після цього на деякий час поїхала з міста, щоб все замнулося. Повернулася лише нещодавно. Десь близько пів року тому.

— І чого вона так довго чекала, щоб завалитися до тебе в гості?

— О, тут якраз все просто. Вона знає, що я її до себе на гарматний постріл не підпущу. Тому шукала шляхи, — тоді раптом змінює тему, — Ти встигла ознайомитись з контрактом з будівельною компанією? Це один з останніх, які ми уклали.

— Ее, ні. Я бачила його, але дуже багато інформації, я.., — він жестом не дає мені договорити.

— Все гаразд. Я чого про нього згадую. Бо на цю компанію працює Лана. Того і приперлася сьогодні. Заявила, що від тепер абсолютно вся комунікація з ними має відбуватися через неї. І вишенька на торті — вона хоче цю комунікацію проводити виключно зі мною.

Лють. Дика і нестримна, проноситься венами, впиваючись в шкіру. У горлі пече. Здається, що зараз звідти шугоне полум’я. Веремій бачить мій стан. Різко підривається з стільця і в один стрибок вже біля мене.

— Ну, ну, кицюню. Все добре. Те, що вона собі хоче, то не мої проблеми. У контракті такого пункту немає. Тому не хвилюйся, — він горне мене до себе, а я ще киплю. Оце стерво! Паскуда яка! Готова вчепитися зубами їй у горлянку і тримати, міцно і так довго, поки вона нарешті не здохне, зникне з цього світу назавжди. Мерзенна сволота.