Ти будеш моєю - Еммі Берн
— Ходімо, я тобі щось покажу - я не хочу нікуди із ним йти, але вибору у мене немає, адже він хапає мене за руку добре хоч за здорову, та тягне за собою.
Ми заходимо у спальню, паніка вже настільки сильна, що здається я зараз знепритомнію від страху. З очей потекли сльози, це все не правильно я хочу до Стаса. Вириваю свою руку з його полону, та розвернувшись йти геть розумію що двері замкнені.
— Марк не роби дурниць - через істерику мені дуже важко дались ці слова, а його вони тільки розсмішили.
— Перед ним ти так не тремтіла - Марк дуже п'яний, я не знаю що від нього очікувати.
— Його я кохаю. Стас мій чоловік - здається він не почув моїх слів, адже почав роздягатись, істерика ставала все сильнішою, я вже розглядала кімнату на рахунок чогось що могло б розбити йому голову.
— От скажи невісточко, чому його завжди любили га? А у мені всі бачать монстра, хоча насправді з нас двох монстр тільки Стас - Марк сів на ліжко, він на мене не дивився, а продовжував пити віскі, а мені аж дихати легше стало. Він не стане, не посміє.
— Стас любить тебе. Вам просто необхідно поговорити - можливо мені вдасться достукатися до нього, та підходити сил у мене немає тому продовжую стояти на місці.
— Думаєш мені його любов потрібна ? Я хочу бачити як він страждає, і завтра я це побачу. - Марку весело, а моє серце стискається від болю, думка що із Стасом біда сильно мене лякає.
— Ти потім пожалкуєш про це Марк. Пройде час і ти зрозумієш свою помилку - сідаю на підлогу та підібравши під себе ноги обіймаю руками, хоч так я буду почувати себе в безпеці.
— Думаєш? Зараз я тобі дещо покажу - Марк сміється мов божевільний дістаючи свій телефон — Хочеш почути коханого ? Думаєш мені важко зробити йому боляче? - він набирає номер і через декілька секунд я чую таке рідне алло.
— Як ти братику ? - серце здавалось зараз вистрибне з грудей від хвилювання.
— З твоєю допомогою дуже добре. Як Амелія, я хочу з нею поговорити - його рідний голос, мов бальзам на мою душу, я не витримую та підсовуюсь ближче.
— Зі мною все добре, Стас я кохаю тебе чуєш, я дуже сильно кохаю тебе - сльози душать мене із середини, я не витримую більше і просто голосно плачу.
— Не бійся братику, я зможу заспокоїти твою дружину - Марк кидає телефон позаду себе, та направляється до мене, я ж інстинктивно відчуваюсь назад.
— На добраніч мала. Вважай це весільним подарунком - Він встає і похитуючись у різні сторони йде геть, а я полегшено видихаю.
Не уявляю скільки часу я ще просто просиділа дивлячись на двері, та не вірячи власному щастю очікувала що зараз сюди завалитися Марк. Та переконавшись що цього не станеться, я прилягала у ліжко, мені необхідно поспати та набратися сил.Та на ліжку я помітила телефон, він забув свій телефон.
Можливо Марк не такий і жахливий як хоче здаватися?)
