Ти будеш моєю - Еммі Берн

Снідаю я на самоті, Стас пішов дуже рано коли я ще спала, тільки залишив мені записку.

" Ти не уявляєш, як я хочу зараз бути поруч та насолоджуватись тобою. Тільки, щоб ми могли бути в безпеці мені потрібно домовитись з однією людиною. Не сумуй моя попелюшко, я тебе дуже сильно кохаю "
Я вже знаю, що він говорить про Марка, і від цього моє серце не на місці, воно так швидко билось, що мені довелося пити заспокійливе. Пощастило що тут аптечка знаходилась на столі, у домі дуже тихо, здається тут тільки я. Мене мучить питання, чому Марк настільки сильно ненавидить Стаса, адже це повинна бути дуже вагома причина, щоб піти на вбивство рідного брата. Можливо пів року тому, сталось те про що ніхто не знає і вони посварилися. Коли ми вперше зустрілись біля будинку Кості, Стас сказав " Я думав ти здох в канаві " , можливо на це він настільки ображений. Та на це питання може відповісти тільки Марк, а розмовляти з ним у мене бажання не дуже багато, хоч воно є. Але я не думаю, що зможу переконати зупинити цю війну. З думок мене вирвав Дмитро, який повернувся до дому та зайшов на кухню.

— Доброго ранку - вітаюсь першою, але бачу що чоловік злий, дуже злий.

— Для кого як. Поки ти тут, твого чоловіка напевно вже вбили, але хоча стій. Головне що він старався домовитись. - від його слів, усе в середині покрилось льодом. Я б відчула це, із Стасом все в порядку.

— Ні це не правда, з ним все добре. - стараюсь бути впевненою, а у самої вже все тіло трусить. Це не правда, він не міг загинути.

— Ти дура? Скажи мені. Я тобі вчора сказав, що Змій хоче його смерті, але ти вирішила просто не вмішуватися. Чорт. Який же я ідіот, ти ж просто захотіла бути багатою вдовою так? - його абсурдні звинувачення, мене тільки сильно обурили. Як він сміє, так про мене думати, що він хотів ? Щоб я порадила Стасу вбити брата, якого він сильно любить.

— Мені не потрібно нічого, тільки живий та здоровий чоловік. Тому не смійте мене звинувачувати у такому - я вже не стримувала себе, обурення будо настільки сильним, що мені захотілося плюнути йому в лице, але дивом втрималася.

— Знаєш є один варіант, але він захоче говорити тільки з тобою - Дмитро хоче, щоб я запитала, що за варіант, але Стас дійсно в небезпеці.

— І що ж це за варіант такий? І з ким говорити потрібно? - спочатку послухаю, а потім вирішу чи потрібно його слухати.

— Це одна дуже впливова людина, як він скаже, так і буде, але говорити він буде тільки з дружиною ти типу маєш таку ж саму владу як і Темний - ого, я навіть не знала такого, але все одно дуже підозріло.

— Чому Стас мені ні слова про це не сказав? - ця ідея безглузда просто, але крапля сумніву появилась.

— Ти думаєш що такий чоловік як Темний, буде прости свою дружину говорити замість нього. Я думав ти дійсно розумніша - звучить ніби логічно, але я йому не довіряю.

— Я не довіряю тобі, Стас повернеться я знаю - мені вже страшно, дуже страшно. А якщо він правий, ця думка заставляє мене тремтіти від страху.

— Так на його надгробку і напишемо. У тебе є ще дві години, щоб передумати. Я буду на горі в кабінеті - Дмитро йде, знову залишаючи мене на одинці із своїми думками.

Їсти мені вже не хотілось зовсім, заспокійливе таки не подіяло, що робити я зовсім не розуміла. Мені захотілося подихати свіжим повітрям, тому вийшла на вулицю. Я ходила кругами по території, і з кожною хвилиною паніка наростала все сильніше. Я весь час прокручувала, останні події в думках, і розуміла що Стас дійсно готувався до смерті. Чи то я вже себе накручую так сильно, але сидіти і чекати поки дізнаюсь погані новини я не можу. Швидко підіймаюсь у нашу тимчасову кімнату, та перечитую записку, він пішов домовлятись, але домовлятись Марк не збирається, та йти на його умови теж. Дивлюсь на ліжко на якому мене підносили до небес вночі, а реальність прибила мене до землі зранку. Ще пів години я просто сиділа та дивилась в одну точку, я розуміла що дуже сильно люблю Стаса, і якщо є шанс його врятувати потрібно скористатися ним. Поки не передумала йду в кабінет Дмитра.

— Які гарантії, що Стаса врятують ? - перше що кажу, коли просто забігаю в кабінет. Дмитро здається навіть не сумнівався, що я прийду

— Усе в твоїх руках. Поїхали, поки твій чоловік можливо ще живий - Дмитро встає із за столу та йде на вихід, я ж чемно іду за ним. А у середині з'являється відчуття, ніби зараз я роблю страшну помилку.

Та коли я нарешті зрозуміла це, ми вже сиділи в машині. Внутрішній голос просто кричав мені швидко покинути цю машину. Та коли я спробувала відкрити двері нічого не вийшло, паніка швидко взяла в полон мої думки.

— Я передумала, чуєш? Випусти мене зараз же - кричу до Дмитра, а він тільки заводить машину та їде геть.

— Дмитро, ти мене чуєш взагалі? Випусти мене. Ти знаєш що з тобою Стас зробить ? - це просто абсурд якийсь, це точно добром не закінчиться. Ось чому я завжди роблю, а потім думаю. Я ж не вмію говорити з такими людьми, та й слухати мене ніхто не стане напевно.

— Я завжди казав, що ви баби дурні. Твій Стас і так труп, він не захотів вбивати Змія, значить той вб'є його. А я не хочу бути на стороні переможеного, і знаєш яке у мене буде підвищення за твою голову - яка ж я ідіотка, не потрібно було йому вірити, але що робити, як вибратися звідси.

Машина вже на великій швидкості мчить по дорозі, паніка та страх мов ураган вирують у середині. Мені потрібно зупинити машину будь-яким способом, але як це зробити я не знала. На дорозі багато машин, а підставляти під удар нічому невинних людей я не хочу. Потрібно щось придумати і дуже швидко, адже часу залишається все менше.

— Я хочу в туалет. - це єдиний шанс втекти, тільки щоб спрацювало.

— Нам їхати декілька хвилин. Потерпиш - його призирство, тепер відчувалось у кожному слові, та здаватись я не збираюся.

— Або ми зупиняємося зараз, або я на останок сходжу у твою машину. Напевно довго доведеться її відмивати - вкладаю усю впевненість та сміливість які поки що у мене залишились.