Ти будеш моєю - Еммі Берн
— Якщо Стас так вирішив, то я тільки його підтримаю. Вбивство це не вихід - розмовляти мені більше не дуже хочеться, я не буду на його боці, та навіть словом про цю ситуацію не обмовлюсь.
— Ти ще дуже юна. Але коли твого чоловіка вб'ють, ти згадаєш мої слова - його слова мене лякають, адже Стас реально до цього готується.
Дмитро залишає мене на одинці із власними думками, та якщо чесно одна міняється страшнішою за попередню. Я намагаюсь скласти цей пазл, то починаю згадувати все що я чула чи бачила про Змія. Він проявився не давано, все прекрасно знаючи про Стаса, хлопцю виявилось не більше 25 років. Коли він вистрелив у Стаса я хоч і була у повному шоку, але дещо помітила. Стріляли у всіх крім Змія, навіть Ярик закривався мною, плюс зараз Стас не хоче його кривдити після всього що сталось, він шукає якби домовитись. Ще й всім заборонив це робити, і мені сказав що життя втратить сенс, це я зараз розумію про що він говорив. Якщо Змія вб'ють, його життя втратить сенс, а це може бути в одному випадку, якщо Змій це Марк. Так думка божевільна, адже Вадим упевнений у його смерті, але це все пояснює. Майже ніхто не знав, що у Стаса був брат окрім найрідніших, але зараз він переконав їх що Марк мертвий, а якщо це неправда.
Від власних здогадок, голова почала паморочиться, серце забилось дуже швидко.Потрібно поговорити із Стасом, чи не потрібно казати що я здогадалася, якщо тут стіни також мають вуха. Але коли ми поїдемо звідси, я точно з ним поговорю.
Я ще просиділа деякий час, обдумуючи все, і мені стало так жаль Стаса. Мій брат мене зрадив, і мені від цього страшенно боляче, а його навіть намагався вбити. Не уявляю, що зараз відбувається у його душі, який біль він від мене приховує. За цим всім я не помітила, як до мене підійшов мій чоловік.
— Ти чого така перелякана сидиш? - ніколи не вдається, скривдити емоції від нього, і що мені говорити.
— Тебе довго не було, я хвилювалась - частково це маленька правда, але бачу по очах що він мені не вірить.
— А якщо чесно? Діма тобі щось сказав? - серед своїх переживань, я зовсім про нього забула.
— Але я на твоїй стороні - кажу швидше ніж обдумую свою відповідь. Бачу як він хмуриться від моїх слів.
— Я поговорю з ним. Ти голодна ? - він так ніжно запитав це, на душі одразу ж стало спокійніше.
— Дуже голодна - я посміхаючись, встала та підійшла до Стаса впритул, заглянула у сині очі і знову потонула в них.
— Надіюсь ми зараз не про їжу говорили - його слова мене розсмішили.
— Саме про неї - сказавши це, я ніжно поцілувала його в губи.
— Тоді пішли, а то ще один такий поцілунок і ми залишимось голодними - Стас взяв мене за руку і повів у сторону кухні.
Як вам здогадки Амелії ? Надіюсь вам сподобався розділ ) Мені буде дуже приємно якщо ви поставите вподобання та прокоментуєте) Люблю вас )
