Ти будеш моєю - Еммі Берн

У будинку нас зустрів привітний чоловік, років сорока може трошки більше. Він виглядав привабливо, як для своїх років, на обличчі вже було досить багато зморшок, а на волоссі де-не-де вже була сивина. Чоловік був одягнений у домашній спортивний костюм, та я не розслаблялась. Адже пам'ятаю як будь-хто може вставити ніж у спину, тому сильніше стискаю руку Стаса.

— Познайомся це Амелія моя дружина. Сонце це Дмитро мій колишній партнер та друг - чоловік протягнув мені свою руку для привітання, я з посмішкою відповіла на це.

— Приємно познайомитись з такою красивою дівчиною. Тепер я розумію, чому ти так переживав - слова Дмитра мене трохи злякали, якщо все настільки серйозно, то можливо мені потрібно все знати.

Стас сильніше стискає мою руку, але через власні думки я не реагую на це. Хвилювання що секунди посилюється, мені не подобається ця невідомість. Але Стас мені і слова не скаже, він такий впертий деколи. Та напевно я дуже довго мовчу, ганьбитись я вмію, уявляю як це дивно виглядає з боку.

— Мені також - щоки вже горять від сорому, я не усвідомлюючи роблю крок назад, щоб хоч якось сховатись за Стаса.

— Чудова мала. Окей не буду лякати тебе, але попереджаю я не кусаюсь, Тільки якщо ти сама не будеш проти цього. - Дмитро сміється, а я відчуваю як напружився Стас.

— Ти договоришся колись - його злий тон просочений ревністю, і від цього мені стає дуже приємно.

— Я там стіл підготував, посидимо вип'ємо, за здоров'я молодих - чоловік протирає руки у передчутті, а я не розумію звідки він знає, можливо каблучки замітив.

— Тобі б тільки повеселитись. Нам спочатку потрібно все обговорити, а п'янка почекає - Стас став трішки спокійнішим, а я розумію, що скоріш за все мене зараз відведуть у якусь кімнату, щоб я там посиділа.

— То я можу запропонувати Амелії, відвідати мій домашній кінотеатр. - ідея досить не погана, не буде скучно сидіти.

— Я не проти подивитись фільм.

— Ну тоді ходіть за мною, тому що думаю твій чоловік нас вдвох не відпустить - бачу комусь дуже подобається злити Стаса, і це нього це виходить.

Кінотеатр справді дуже красивий, думаю тут може поміститись чоловік 15 точно, просто рахувати крісла не дуже хочеться. Тут все у бордових кольорах, що крісла, що стіни. Та це виглядає гарно, я сідаю у перший ряд, завжди хотіла на одинці у пустому кінотеатрі подивитись кіно. І ось маленька мрія здійснилася. Діма приносить мені відерко попкорну, де він тільки його взяв, та сказати що я не рада цьому не можу. Стас стоїть, як німий охоронець просто спостерігаючи за всім. За декілька хвилин почався фільм, і чоловіки пішли геть, залишивши мене насолоджуватись переглядом.

Я була у повному захваті, адже я дивилась "Моя вина " , давно хотіла подивитись та чомусь завжди відкладала, а тут на великому екрані. Сюжет виявився дуже цікавим, дивилась на одному диханні, особливо тоді коли пришелепкуватий батько Нои з'явився. Ох, а ці сцени на піску, розпалювали мене з середини. Можливо ми із Стасом, колись поїдемо на море тоді точно потрібно повторити цю сцену. Від соленого попкорну дуже сильно хотілось пити, та я терпляче чекала закінчення фільму. Потрібно буде подякувати Дмитрові, за вибір фільму. Але терпіти спрагу, я вже не можу, тому встаю та йду на пошуки води.

По дорозі я стараюсь не заблукати, в то я вмію це. Тому йду тільки тим шляхом, який знаю і виходжу у вітальні. Чоловіків тут не має, але на столі стоять різні напої, думаю він не образиться якщо я вип'ю трішки соку. Наливаю собі в склянку і нарешті втамовую свою спрагу, що робити далі я не знаю. Нишпорити по чужому будинку не збираюсь, тому просто сідаю на диван і починаю спостерігати за тим що відбувається за вікном.

На вулиці починає вечоріти, спочатку хотіла просто погуляти по дворі, та швидко передумала. Я вмію створювати собі проблеми, та сидіти на дивані дуже скучно. Мене насторожує ця гробова тиша в домі, мене не будо більше години , я думала вони за той час обговорять все. Дивлюсь на свою каблучку, і так не звично усвідомлювати що я вже дружина, а ще кого, найнебезпечнішої людини цього міста. Але як показала практика, на кожного сильного є хтось сильніший.

Я просиділа так більше двох годин, просто спостерігаючи за тим як озброєні чоловіки, ходять по периметру. Так собі розвага, але що поробиш. Я вже навіть хотіла випити трохи вина, але згадавши що я зовсім не вмію пити, швидко відкинула цю ідею геть. Не вистачало мені ще більше зганьбитись.

— Амелія, а ти чого тут сидиш ? - голос Дмитра заставив моє тіло здригнутись від несподіванки.

— Фільм закінчився, а я хотіла пити тому прийшла сюди - цікаво, а де Стас.

— А ми вже все обговорили, та в тебе скажу тобі дуже впертий чоловік. - Дмитро підходить ближче та сідає на крісло що на проти дивану.

— І це його сильна сторона - посміхаюсь, я не дозволю ображати свого чоловіка.

— Ніхто ж не сперечатися. Просто є варіант дуже легкий та швидкий, але він вперся що не хоче цього робити. Ти ж знаєш чим він займається ? - якщо чесно, то не дуже, все що мені відомо, що це не наркотики та зброя мені цього досить.

— У нього є свій ресторан, та фірма - чоловік тільки ширше посміхається на мої слова.

— Я про іншу сторону - я розумію вже до чого він хилить.

— Я знаю те що мені потрібно знати, а якщо ви натякаєте на незаконні справи, то я туди не лізу - говорю вже серйозніше, а то обговорювати справи Стаса не дуже хочеться.

— До речі де Стас? - задаю питання таки не отримавши відповіді на попередні слова.

— На горі, домовляється про дещо. Якщо справді любиш його потрібно переконати зробити по моєму - я пам'ятаю слова Стаса, що щоб вирішити проблему він повинен зробити дещо жахливе і він цього не хоче.

— І що ж це - мені справді цікаво, що ж там такого жахливого.

— Потрібно щоб Змія вбили, але Темний чомусь заборонив це робити. Хоче домовлятись, а це смертельний вирок для нього. Змій говорити з твоїм чоловіком не буде - тобто він хоче, щоб я пішла проти Стаса, поки не розумію чому він так захищає по своєму цього Змія, але робити я нічого не буду.