Зваблені ненавистю - Ерін Кас

— Я тебе хочу спокусити, — шепоче, нахилившись до вуха. — Дуже.

— Що заважає? — питаю тихо.

— Даю тобі час, бо відступити ти потім не зможеш, — говорить серйозно. Тоді знову цілує. Довго, повільно, смачно. До мурашок та лагідного тепла в тілі. До бажання бути ближчою до нього. Торкнутися його тіла, дозволити більше, відчути незнайомі до цього емоції. — Маю їхати, — зітхає розчаровано. — Вдома ще папери чекають.

— А коли ти відпочиваєш? — засмучуюся. Мені мало цих коротких хвилин, я цілих чотири дні місця собі не знаходила.

— В п’ятницю підпишу договір і в суботу я весь твій.

— Хіба в суботу в тебе не буде гостей?

— Байдуже. Я хочу лише з тобою, — цілує, прикусивши губу. — З’їсти тебе хочеться. Ходімо, — бере за руку й веде до авто. У моїх безсоромних думках розвивається справжній еротичний фільм. Уявляю, як садить мене на коліна, розстібає кофту, цілує вогняними поцілунками тіло… — Тримай, — бере з заднього сидіння круглу коробку. Хочеться розчаровано зітхнути, бо замість подарунків, я хочу ще трохи часу поряд з ним. Навіть мовчати. Просто притулитися до нього й вдихати аромат. — Я дві години їздив у справах, тому квіти не вижили б. Будеш ще солодшою, — вручає мені коробку.

— Дякую.

— І ще дещо, — бере з авто гаманець.

— Краще зупинись, я не візьму.

— Це ні до чого тебе не зобов’язує, — зависає з гаманцем у руці. Здивований.

— Не візьму, — кажу серйозно.

— Гаразд, поговоримо про це, коли буде більше часу, — ще раз цілує й відпускає.

Повернувшись до квартири, роздивляюся його подарунок з різноманітних шоколадок та інших солодких смаколиків. Тоді переодягаюся й лягаю.

— З’явився? — сонно бурмоче Аліса. — А ти хвилювалася.

— Алісо… — промовляю ледь чутно, — здається, я таки закохалася.