Українська література » » Пристрасть спотворює все - Юлія Міхаліна

Пристрасть спотворює все - Юлія Міхаліна

---
Читаємо онлайн Пристрасть спотворює все - Юлія Міхаліна

Щодо останнього Кирило сильно лукавив. Швидше висловлював свої найпотаємніші бажання, прекрасно розуміючи — якщо так піде й далі, Гришка реально замінить його батькові в усіх аспектах: і як сина, і в якості приймача.

— Дивно, але, здається, дехто вважає інакше, — немов прочитавши думки єхидно зауважив Латунін. — Невже заздрість зовсім замучила, що я, а не ти, зміг влаштувати угоду? Ти обережніше, Кір. Заздрість вона, знаєш, руйнує і…

Договорити Григорій не встиг. Кирило, несила стримуватися і вислуховувати завуальовані глузування у свою адресу, замахнувся. Латунін збагнути не встиг, як міцний кулак врізав по обличчю. Червона кров бризнула з розбитого носа. Гришка засмикався в спробах звільнитися від сталевої хватки та закричав:

— Ти чого?! Борзий надто?

— Кирюхо, досить! — за спиною гримнув Тимур, намагаючись зупинити розгніваного Рощина, який знову вдарив Григорія, розсікаючи цього разу губу.

— Кирило! — черговий оклик. Більш спокійний, але з металом у голосі. Він подіяв, немов відро крижаної води.

Гидливо скривившись Рощин-молодший на мить застиг. Ще раз струснув Латуніна та відпустив, змушуючи похитнутися від вмить втраченої рівноваги.

— Ти що твориш, засранець? — роздратування в голосі батька остаточно повернуло Кирила в реальність.

Очевидно, зараз йому вийде боком ця вільність. Плювати. Головне, виконав те, що давно і відчайдушно хотів — почухав кулаки об нахабну пику ненависного противника.

— Дядько! — процідив крізь зуби Гришка, витираючи з носа кров. — Ти пожалкуєш про це.

— Ми ще подивимося, — окинувши Латуніна прискіпливим поглядом, бажаючи змусити того, нарешті, побачити та прийняти його перевагу, — хто кого!

— Достатньо! — закричав Рощин-старший, ловлячи обривки кинутих пошепки фраз. — Григорій, йди погоджуй справи, вважай, я дав добро. А ти, Кирило, — повертаючись до сина: — Швидко за мною!

Сергій Леонідович зник у кабінеті так само незворушно, як і з’явився. Він знав, що повторювати двічі не потрібно. Ці двоє, що влаштували розбірки в будинку, послухаються. Кожен виконає наказ, як не хотілося повбивати один одного.

Кір, неохоче підкорившись, попрямував за батьком, краєм ока піймавши на собі осуд Тимура. Щоб він розумів! Гришка прийшов на готове й думав, що Кирило впустить у сім’ю? Шиш йому! Ніхто, тим більше Калачов, робота якого полягала не в місії милосердя до знедолених і нещасних, не мав права засуджувати.

Обережно зачинив за собою двері. Не чекаючи, поки батько, який стояв біля вікна, запропонує сісти, опустився на диван, закинувши ноги на журнальний столик.

— Коли ти вгамуєшся, Кирило? — байдуже поцікавився Сергій Леонідович. — Як повернувся після армії, який рік сам не свій. Говорив тобі, ні до чого випендрюватися, відмазали б, і всього справ. Так ні, вирішив борг батьківщині віддавати. Здалася тобі ця батьківщина. Сумніваюся, що за нагоди, коли тобі знадобиться допомога, вона відплатить тобі тим же.

— Хочеш чесно? — похмуро свердлячи батьківську спину зізнався Кір. — Мені плювати, віддячить батьківщина чимось, або ні. Не заради цього йшов служити. Але в одному з тобою погоджуся — реально варто було відмазати. Можливо, тоді мені вдалося захистити власну сім’ю від цього пройдисвіта, раз глава зробити це не в змозі.

— Кирило, не заговорюйся! — гримнув Сергій Леонідович. — Не забагато на себе береш?

— Про це краще поцікавитися в Гришки. Він вважає себе дуже розумним.

— Скільки можна сваритися?

— Поки цей козел буде лізти не у свої справи, — приснув Рощин-молодший, розтираючи розбитий кулак. — Між іншим, я вже вирішив із проблемною зоною транспортування товару.

— Поки ти чухався, Григорій давно все організував в обхід. І що ти вирішив? — обернувшись, подивився на сина: — Сьогодні ти домовився, тебе готові без зайвих питань пропустити через кордон, а що буде завтра? Завтра вони також запросто відмовлять або гірше того — влаштують облаву, а товар знову піде до Сизого. Не хочу я ставити під удар ні своє ім’я, ні гроші.

— І ти запросто віддаєш ситуацію Гришку під контроль?

— Я згоден із його ствердженням, що набагато вдаліше буде налагодити нові шляхи переправ, ніж ризикувати та переправляти за старими. Це все одно, що ходити мінним полем, — пройшовшись кабінетом, чоловік сів у крісло. — Рано чи пізно воно рвоне. Кирило, ти не дурень, сам повинен розуміти — пропозиція Григорія більш вдала, ніж твоя.

— Виходить, якомусь Гришку ти довіряєш більше ніж мені, власному синові? — піддаючись уперед із придихом уточнив Кирило.

— Ти прекрасно знаєш — не якомусь, — Сергій Леонідович масажував круговими рухами скроні. — Григорій такий же син для мене, як і ти. Між іншим, твій брат.

— У труні я бачив такого брата, — Кир підскочив із крісла., — Я не бачив цього козла років двадцять і ще б стільки не бачив! Нагуляв ти його по молодості десь із лівою бабою, нащо в дім та сім’ю тягнути?!

— Сину, у тобі говорять ревнощі. Спробуй поглянути на ситуацію під іншим кутом. Стань розумніше.

Іноді Кирилу здавалося, що витримці батька не було меж. Ось і зараз Сергій Леонідович незворушний і непробивний. Але Рощин-молодший прекрасно розумів — ще пара випадів із його боку й батько зірветься. Тоді за наслідки ніхто не ручатиметься. Розумів, але зупинити себе, змусити замовкнути та припинити безглузду розмову теж не міг. Замість цього продовжував тиснути та наступати на болючі мозолі.

Скачати книгу Пристрасть спотворює все - Юлія Міхаліна
Відгуки про книгу Пристрасть спотворює все - Юлія Міхаліна (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail:
Похожие книги: