Адвокат негідників - Джон Гришем
Ми перетинаємося в парку, вона віддає мені нашого сина, його рюкзак і ще купу застережень і розпоряджень. Мені належало б огризнутися, тоді ми з нею посперечалися б, та Старчер має такий задоволений вигляд, йому не терпиться опинитися від неї подалі. Сусідку по кімнаті з коледжу я ніколи не бачив, тому нічого не розпитую. Вона рвучко кидається до своєї машини і зникає з очей. За піцою питаю Старчера, чи він коли-небудь дивився кейдж-файтинг по телевіору. Звісно ж, ні! Його мамці стежать за всім, що він читає, дивиться, їсть, п’є і думає.
Однак минулого місяця він гостював у свого друга Тоні, в якого є старший брат на ім’я Зак. Пізно ввечері Зак дістав ноутбук і вони дивилися різні страшилки, зокрема бої без правил.
— І як тобі? — цікавлюся.
— Прикольно, — усміхається він. — Ти не сердишся?
— Анітрохи. Мені подобаються ці бої.
Беруся розказувати, як ми проведемо вечір. Я ще не бачив, щоб обличчя дитини так світилося. Беру з нього обіцянку нізащо, за жодних обставин, не казати мамам, що ходив на бої. Пояснюю, що вибору у мене нема; що я мушу бути там як член команди; і що за звичайних обставин не взяв би його з собою.
— Я придумаю, що сказати мамі, — кажу не дуже впевнено, адже розумію: у нього прискіпливо випитуватимуть про вечір. — Давай просто скажемо, що ходили на піцу і дивились телевізор у мене вдома. Це буде правдою, бо ми їмо піцу зараз і увімкнемо телевізор, коли прийдемо до мене.
На якусь мить він спантеличується, але потім знову ясніє.
Ми повертаємося до моєї квартири, він дивиться мультики, я тим часом перевдягаюся. Йому подобається мій блискучий жовтий жакет з написом «Тадео Запате» на спині, я витрачаю певний час, аби пояснити, що працюю в куті рингу. Кожен боєць має свою команду, яка допомагає йому в перервах між раундами, ну і я, сказати б, відповідаю за воду і будь-що інше, що може знадобитися Тадео. Ні, я не настільки потрібний, але це справді захопливо.
Напарник заїхав по нас чорним фургоном, прямуємо до міської зали. Наступні дві години Напарник буде нянькою — нова для нього роль. Водій, охоронець, розсильний, вивідач, довірена особа, стратег, а тепер ще й це. Він не противиться. Задіявши певні зв’язки, забезпечую їм два місця у залі, у шостому ряду від клітки. Коли вони влаштовуються з попкорном і содовою, кажу Старчеру, що маю піти навідати свого бійця. Він захоплений, дивиться на все широко відкритими очима, щебече з Напарником, який вже встиг стати йому найкращим другом. Знаю: син у безпеці, та однаково тривожуся. Тривожуся, що його мама дізнається і позиватиметься до мене за неналежне виконання батьківських обов’язків, завдання шкоди неповнолітньому і ще за що-небудь, в чому тільки зможе мене звинуватити. Тривожуся ще й тому, що в такому натовпі статися може що завгодно. Я бачив чимало боїв і часто схилявся до думки, що всередині рингу може бути безпечніше, аніж у натовпі. Захмелілі й буйні фани поводяться агресивно.
Якась членкиня міської ради, здається, у Вічиті, намагалася домогтися прийняття постанови про те, щоб заборонити пропуск осіб, молодших вісімнадцяти років, на кейдж-файтинг. Постанову не прийняли, але певний сенс в тій ініціативі таки був. Оскільки в нашому місті такого правила нема, юний Старчер Вітлі сидить у перших рядах.
Запате проти Краша — головний бій, і це, звичайно, просто фантастично, саме про це він і мріяв. Та це означає також тривале очікування завершення андеркарту. Сьогодні — п’ять «розігрівальних» поєдинків, тож вечір тягнеться невимовно повільно.
Зазираю до команди Запате — усі в чудовому гуморі. Стримані, як завжди, але цілком упевнені. Тадео з навушниками у вухах, все ще в повсякденному одязі, лежить на столі. Мігель, його брат, каже, що він готовий. Оскар шепоче, що буде нокаут у першому раунді. Кілька хвилин кручуся біля них, але не витримую напруження. Виходжу і йду тунелем на нижній поверх, де в підсобній кімнатці на мене чекає моя кримінальна банда. Слайд, засуджений за вбивство, останнім часом програвав, тож знижує ставки. Ніно, наркодилер, як завжди, має повні кишені готівки і смітить грішми наліво й направо. Денардо, який мріє стати мафіозі, не надто полюбляє будь-які бої. Джонні сьогодні немає. Френкі, старигань і наш контролер, дудлить подвійний скотч, імовірно, не перший. Ми проходимось по андеркарту і оголошуємо ставки. Як завжди, ніхто не ставить проти мого бійця. Я лаю їх, дражню і сварю, та вони не реагують. Пропоную 10 000 доларів на нокаут у першому раунді, та ніхто не погоджується. Розчарований, виходжу, поставивши лише 5 000 — по штуці на кожен бій андеркарту.
Купую розбавлене пиво за вісім доларів і пробираюся до переповненого сектора місць для учасників. Усі квитки продано, є тільки стоячі місця. Тадео набуває популярності в рідному місті, і я витиснув з промоутера гарантовану винагороду. Вісім тисяч доларів — за перемогу, поразку чи нічию. Спершись на металеву загорожу перед першим рядом, дивлюсь перший поєдинок. Сина, який сидить неподалік, мені майже не видно.
Я програю свої ставки на перші чотири двобої, на п’ятий — виграю, і поспішаю до роздягальні. Команда Запате зібралася навколо свого героя, також одягнутого в яскраво-жовте. Ми виглядаємо, наче сітка органічних лимонів. Йдемо тунелем до освітленого рингу, натовп шаленіє. Змахую рукою до Старчера, він широко усміхається і змахує у відповідь.
