Адвокат негідників - Джон Гришем

Ох і насичений ранок! Поки я у суді з Тадео, Джудіт робить те, що обіцяла: подає підступне клопотання про припинення всіх моїх прав на відвідування, навіть трьох годин на Різдво і двох годин на день народження сина. Вона звинувачує мене у недбальстві, що загрожує фізичній безпеці сина, та «жахливому впливі» на життя дитини. Вона вимагає прискорених слухань. Ну й театральщина! Ніби дитині щось загрожує.

Гаррі й Гаррі готують різку відповідь, і я подаю її в понеділок по обіді. Ми вкотре переконуємося в її непохитному намірі мене провчити. Жоден суддя не задовольнить її вимог, і вона добре це знає. Та вона однаково стоїть на своєму, адже лютує і вважає, що, коли ще раз пропустить мене через цю м’ясорубку, я нарешті капітулюю і зникну з їхніх життів. Слухань я чекаю ледь не з нетерпінням.

Однак з’являється нагальніша проблема. Вона телефонує в середу приблизно в обідню пору і різко заявляє:

— Зустрічаємося сьогодні у школі.

Та невже? Здається, це лише вдруге мені запропоновано з’явитися в школі у ролі батька. Дотепер Джудіт старалася тримати мене подалі від синових справ.

— Гаразд, а що сталось? — не розумію я.

— У Старчера неприємності. Він встряв у бійку в школі, вдарив іншу дитину.

Мене переповнює батьківська гордість, ледве стримуюсь, щоб не радіти вголос. Та я таки прикушую язик:

— Божечки, що трапилось?

Хочеться додати «Він переміг?», «Скільки разів він ударив?» і «Та інша дитина — третьокласник?». Але я таки опановую свій захват.

— Саме з цього приводу і відбудеться зустріч. Побачимося в кабінеті директора о четвертій.

— Сьогодні о четвертій?

— Так, — люто й рішуче кидає вона.

— Добре.

Мені доведеться перенести справи у суді, та це не проблема. Нізащо у світі я не пропущу цю зустріч. Мій син — спокійний маленький хлопчик, який ніколи не мав нагоди продемонструвати характер, — когось ударив!

Всю дорогу до школи усміхаюся. У просторому кабінеті директора навколо столика для кави розставлено стільці. Зустрічаємося безпосередньо тут, дуже просто. Її звуть Доріс — утомлена ветеранка громадської освіти з не менш як 40-річним досвідом. Але у неї приємна усмішка і заспокійливий голос. Хтозна, скільки вже у неї за плечима подібних зустрічей. Коли я заходжу, Джудіт і Ава вже там. Мовчки їм киваю. Джудіт у дизайнерській сукні виглядає приголомшливо. Ава, колишня модель жіночої білизни, одягнута в надзвичайно тісні шкіряні штани і обтислу кофтинку. Може, мізків у неї — як у миші, зате її тіло створене для журнальних обкладинок. Обидві жінки мають розкішний вигляд, і очевидно — принаймні для мене — що вони витратили чимало часу, збираючись на цю зустріч. Але навіщо?

І тут заходить міс Таррант, і все стає зрозуміло. Це вчителька Старчера, 33-річна красуня, нещодавно розлучена і, за моїми даними, знову готова повернутися до життя. У неї коротке біляве волосся, стильна зачіска і величезні карі очі, від яких неможливо відвести погляд. Тепер Джудіт і Ава — не найпривабливіші крихітки в цьому кабінеті. Їх взагалі тепер і не видно. Встаю, щоб підсунути стілець для міс Таррант, і їй приємна моя увага. Джудіт вмить набуває сердитого вигляду — він від природи їй властивий — а погляд Ави затримується на вчительці. Мій погляд взагалі до неї приклеюється.

Доріс пояснює ситуацію: вчора на перерві кілька другокласників грали в кікбол на спортмайданчику. Почалося з суперечки, перейшло в бійку. Тоді хлопчик на ім’я Бред штовхнув Старчера, а той ударив Бреда в обличчя. Губа розбита, а отже — пішла кров, а отже — серйозний інцидент. Не дивно, що коли надбігли вчителі, хлопчаки ніби води в рот понабирали, нічого не розповіли.

— Виходить, нічого страшного, — бовкаю я. — Це ж хлопчаки.

Жодна із чотирьох жінок зі мною не погоджується, та я й не чекаю від них згоди. Міс Таррант додає:

— Один з учнів розповів мені, що Бред глузував зі Старчера через його фото в газеті.

— Хто завдав першого удару? — різкувато питаю я.

Вони уникають відповіді на неприємне запитання.

— Хіба це так важливо? — відрізає Джудіт.

— Так, чорт забирай, це важливо.

Відчувши небезпеку, втручається Доріс:

— У нас битися суворо заборонено, пане Руд, незалежно від того, хто є ініціатором. Наших учнів навчають не встрявати в такий вид активності.

— Я розумію, але ви ж не розраховуєте на те, що дитина, яку цькують, не зможе за