Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі
І коли Анжеліка в край зневірившись вже сміливо тягнеться до ширинки на моїх штанах, маючи намір звільнити збуджений член, я різко перехоплюю її руку.
– Пробач, але ні, — холодно карбую. Бо у моїй голові й досі стоїть образ блакитних очей розпатланої білявої німфи. Яка повністю затоплює мою свідомість та бажання.
– Але як же гроші? - розгублено перепитує пантера, яка виглядає вже не такою звабливою як хвилину назад, а навіть навпаки. Мені навіть якось шкода її стає. Напевно не часто в її практиці трапляються такі ось каменюки як я.
– Не хвилюйся я все оплачу та навіть на чайові тобі залишу за гарну роботу, — криво всміхаюся. – Це ж не твоя провина, — знизую плечима.
Покидаю клуб з відчуттям повної спустошеності, та якогось відчаю. Тому прийшовши додому все-таки наважуюсь набрати Дарині, щоб упевнитися що із нею все гаразд.
