Коли ти прийшов, я подорослішала - Анастасія Бойд

Тепер я майже впевнена, що Алеса такий вчинок не відштовхне, а навпаки. І він навряд чи буде сміятися з мене, чого я боялася найбільше раніше, але... 

– Не квапся вистрибувати з машини, - раптом сказав Алес, витягнувши мене з фантазій. – Я відчиню двері ззовні, і подам тобі руку.

Момент для поцілунку був проґавлений, тим паче, що Алес став таким суворим після нашої розмови. Мені тепер знову лячно.

– До чого ці штучки? - я повернулася в свій образ дратівливого підлітка. – Раптом нас побачать?

– Скажеш, що я твій водій. Ти дівчинка з заможної родини, повірять.

– Мій хлопець знає, що в мене немає водія, - продовжила я нагнітати, але чоловік байдуже хмикнув, вийшов з авто, і відчинив двері з моєї сторони. Очікуюче подивився.

Я приречено послухалася, намагаючись не дивитися на Алеса в момент свого виходу, але він підступно смикнув мене за руку, щойно мої туфлі ступили на асфальт. Я ледь не впала, опинившись в його обіймах, і випадково подивилася у хитрі очі цього недоумка. Надто близько. Мене зараз поплавить від жару.

– Пані вже випила, або не вміє ходити на підборах? - грайливо спитав Алес, нахабно тримаючи мене в оберемку.

– Пані натрапила на надто хитрого водія, - огризнулася я, відштовхнувши Алеса від себе, і відчула як пече обличчя від сорому, бо біля клубу були мої однокласники. – Але в тебе нічого не вийде, бо я все бачу.

– І що ж ти бачиш? - поблажливо подивився він, схрестивши руки на грудях.

– Ти намагаєшся торкнутися мене. Спокусити, - мої слова розсмішили Алеса, але він ввічливо стримувався, щоб не засміятися вголос. – Прокинувся азарт через моє повноліття? Чи просто немає кандидаток на вечір?

– Зрозуміло, - закотив він очі. – То ти досі ображена, що я ніколи не був самотнім? Навіть зараз ревнуєш, коли я поруч з тобою, і не йду ні до кого іншого.

– Байдуже. І тоді було, і зараз. Просто, ти розповідаєш про якусь брехливу симпатію до мене, а натомість трахався з іншими дівками всі ці роки без докорів сумління, - несподівано видала я, що захотілося прикусити язика через таку дику поведінку. Алес ошелешено подивився на мене, і широко розплющив сірі очі. Я розгубилася, і пішла в напрямку клуба.

– Святі небеса! - вигукнув він, пішовши слідом. – Де мій величезний шматок мила, щоб вимити тобі рот? Звідки моя принцеса знає такі брудні слова?

– Я зараз тебе вдарю, - озирнулася я. – Чому ти такий грубіян? На початку вечора намагався бути чемним, а зараз наче все, як раніше. Ти наче діставучий старший брат, який робить все на зло, і намагається образити мене.

– Я лише побачив, що ти не змінилася, - усміхнувся Алес краєчком губ. – Все таке ж мале норовливе дівчисько, яке не розуміє мови ввічливості. Ти зовсім не подорослішала.

– Я подорослішала ще тоді, коли ти з'явився. З того часу, рік за два, - втомлено зітхнула я, і відчинила двері закладу. 

– Тобто, тобі зараз 21, а не 18? - глузливо спитав Алес, і знову просочився слідом. Він же не збирається слідкувати за мною і на випускному?

– Стривай... Ти чому увійшов до клубу? Місія складалася з доставки, а не з повного супроводу.

– Такий милий клуб, - широко посміхнувся Алес, навмисно мене дратуючи своїми діями. – Хочу хильнути пару коктейлів, потанцювати, знайти кандидатку на вечір... Сама розумієш, мала, вже ж доросла. Де твій парубок, до речі? 

– Це не твоя справа, Алес. Пішов геть звідси! Навіщо псувати мені випускний? Щоб отримати насолоду? - відчайдушно сварилася я на нього, чим тільки викликала посмішку.

– Який егоцентризм! Цей клуб не зачинено на приватну вечірку, отже я теж маю право на дозвілля. Ти мене навіть не помітиш, мала, - підморгнув Алес, і озирнувся навколо, роздивляючись дівчат. – Па-па! - не дивлячись на мене, попрощався він, і загубився серед танцюючого натовпу, а я пішла шукати свою компанію. 

Мої подруги Наталка і Кіра сиділи у куточку окремо від інших, бо ми були командою аутсайдерів. Не дивлячись на іншу школу, інший клас, і свою досвідченість, я все одно опинилася в непопулярних колах. Звичайна сіра мишка. Подружка двох звичайних сірих мишок. Дівчина пришелепкуватого ботаніка. На нас ніхто не звертав увагу, але і не цькував, за що їм дякую. Проте, я не можу сказати, що чимось не задоволена, бо впевнена, що наша дружба сірих мишенят триватиме не один рік після випускного, на відміну від дружби популярних дівчат. 

– Дівчата! - нарешті знайшла я подруг, і підбігла до їхнього столика, але не виглядали радісними.

– Нельчик, є погані новини, - зі співчуттям зітхнула Кіра.

– Які ще? - злякалася я, не уявляючи, про що може йти мова.

– Наприклад, ось ця, - Наталка кивнула підборіддям вниз, і я тільки-но помітила, що на лавці біля дівчат спав мій Сашко. 

Коли він встиг так надратися? Шлунок неприємно скрутило, наче сталася якась катастрофа. Нічого. Це не страшно. По-перше, це і його свято також. А по-друге, Сашко не мій чоловік, тому я можу в будь-який момент припинити наші стосунки. Але все одно... Ми планували цей вечір. Так на нього чекали. Разом... Чому Сашко так вчинив? Тепер ми просто просидимо з дівчатами весь час, а потім мені доведеться допомагати хлопцю потрапити додому, бо ми ж пара... Настрій безнадійно зіпсований. Остаточно. Хоча ні... Не зовсім. Алес, якого я мала не помічати, танцював неподалік з якоюсь модельною шкапою, посміхався і виглядав зацікавленим. Ось і кандидатка на вечір... І от тепер мій настрій зіпсований остаточно. Попри гордість, в голові з'являлися думки, що я вчинила дуже тупо – треба було не відшивати Алеса, а взяти нарешті те, про що мріяла кілька років, і відчути себе щасливою.