Коли ти прийшов, я подорослішала - Анастасія Бойд

В квартирі Алеса я думала лише про одне – скільки жінок тут було до мене? Скільки буде після? Думала, і розуміла, що вплинути на це неможливо, бо він мені не належить. Залишається тільки сподіватися, що Алес сам скаже щось протилежне, і здивує мене цим. Наприклад, запросить на побачення та пообіцяє, що прийде знову. 

Я боязко присіла на дивані, вчепившись долонями в коліна, наче це якось мало вберегти мене від ліжка, і Алес сів поруч. Близько і нав'язливо, наче вже не міг терпіти. 

– Не бійся мене, ти зовсім скута... - він торкнувся моєї руки, викликавши мурашки, і легенько поцілував в плече. – Хочеш щось випити?

– Ні, це зайве. Що я маю робити? Як поводитися? - по-діловому спитала я, і Алес тихо засміявся. – Що такого я сказала?

– Нельчик... Як завжди пряма, мов двері, - Алес поблажливо посміхнувся, і відчепив мої руки від колін, міцно стиснувши своїми долонями. – Ти маєш дихати так, щоб заспокоїтися, і просто довіритися мені. Просто піддавайся, наче ти м'яка лялька.

– Дуже мило, - цокнула я. – Я тепер вже лялька.

– Це метафора, а не приниження, - спокійно відповів Алес, м'яко масуючи мої кисті.

– Мені буде боляче? - спитала я, і одразу захитала головою. – Не відповідай... Звісно ж буде.

– Не обов'язково, - Алес поцілував мене в кінчик носа, і трохи пригорнув до себе. – Я буду ніжним. Не таким, як ти, моя шалена грубіянка. 

– Не знущайся, - роздратовано зітхнула я, намагаючись відсторонитися, але Алес знову притягнув мене до себе, і почав цілувати шию. – Це мене дратує. Хіба такий настрій потрібен для цього?

– Дратує... - усміхнувся він мені в шию. – Як завжди. Ніколи б не подумав, що дівчинка, яка ричить на будь-яку мою репліку, насправді закохана в мене. Ти будеш пристрастною, трохи згодом... Коли з'явиться досвід, - ці міркування давали можливість збагнути, що Алес зовсім не планує майбутнього разом. Сумно і боляче. Він подивився на моє обличчя, припинивши цілувати. – Цей погляд... Як холодний вогонь. Обпікаюче-крижаний... Але мені подобається. Я звик.

Компліменти сумнівні, але подача... На п'ятірку. 

– Ненавиджу батька за те, що колись він взяв тебе на роботу... 

– Це його найкраще рішення, - Алес нарешті поцілував мене в губи, і я з готовністю відповіла йому, бо ця розмова несподівано заспокоїла. Трохи.

Коли він вклав мене на ліжко, нервозність повернулася знову. Алес зняв з себе сорочку, залишившись в брюках, і я побачила тату, яке тягнулося від його живота через бік і до спини. Великий чорний змій. Проте, довго роздивлятися в мене не вийшло. Алес навис наді мною, пристрасно цілуючи, що здавалося, він забув про свою обіцянку бути ніжним. Алес вже втратив рівновагу. Він наче хижак залишав сліди від своїх губ на моїй чутливій шкірі так, що вдома виникнуть питання, а у Сашка вони виникнуть тим паче. Байдуже... Начхати на Сашка. Ми розійдемося вже завтра за будь-яких обставин. Наші стосунки – ще більша помилка, ніж недорозуміння з Алесом. 

Алес потягнув мене до себе, змусивши присісти, стягнув сукню, повністю оголивши, і заворожено подивився. Я стиснула ноги, намагаючись трохи приховати відсутність трусиків, які він мені так і не повернув. Тут не темно, як на озері, і тому соромно вдвічі.

– Ти змінилася з того часу, як я бачив тебе в купальнику, - його очі горіли, наче він роздивлявся скарб, який нарешті знайшов. – Справжня жінка.

– Всього один розмір... Є дівчата з більшими, - пробурмотіла я, бажаючи прикритися, але не наважилася.

– Звідки ця скромність? Навчися вже любити себе, - Алес ледь відчутно пройшовся кінчиками пальців по моїм грудям, але потім закотив очі і потягнувся до них губами, млосно поцілувавши з тихим стогоном, і торкнувся долонями моєї спини, а я... Я заплющила очі, і просто танула від щастя. 

Той, про кого я так мріяла, зараз безсоромно цілує моє тіло. Тільки сьогодні, але все одно – зараз він тільки мій, і нікуди не дінеться. Алес відірвався від мене, і повністю роздягнувся, від чого я зніяковіло сховала погляд у ліжку. Я не готова його бачити повністю. 

– Соромишся? - Алес сів навпроти, охопивши мене ногами, розкрив мої переплетені ноги, і закинув на свої стегна, повністю відкривши мої інтимні місця своєму погляду. Я стала наче дерев'яна від того, як все відбувалося. Просто піддаватися... Просто піддаватися. – Подивись на мене. 

– Я не можу... - хрипко прошепотіла я.

– Тоді торкнися с заплющеними очима, - не можу сказати, що Алес тиснув, бо звучало це дуже м'яко, наче він бажає мені добра.

– Тим паче не можу... - розгублено подивилася я на млосне обличчя Алеса, боючись опускати погляд нижче.

– Все дуже просто, пані Гросен. Ось, беріть приклад з мене, - не відриваючи погляду від мого обличчя, він повільно облизнув два пальці, потім заплющив очі, і торкнувся мене між ніг, м'яко потираючи по колу. 

Я примружилася, трохи вигнувшись у попереку, а потім мій погляд опустився на його руку. Я побачила як він торкається мене. Не просто відчула, а побачила, як Алес пестить мене своїми пальцями, які я бачила раніше лише на телефоні, ноуті, або кавовій чашці. Я мріяла про ці руки на собі. Тепер я їх бачу на своєму кліторі. Боже... Що за нісенітниця? Такі дивні думки, але вони зводили мене з розуму від збудження. Скориставшись моїм затьмареним станом, Алес взяв мене за руку вільною рукою, і опустив її на свій член. Я одразу відсмикнула її звідти, наче від вогню, але... Відчувши його твердий член долонею протягом якоїсь секунди, захотілося торкнутися ще.

– Не бійся... Зроби це сама, - прошепотів Алес, без знущання в голосі, і це здавалося турботою. Він не хоче поводитися брудно зі мною. 

Я повільно потягнулася до його члена, боягузливо намагаючись роздивитися, скуто обхопила його долонею, і Алес тихо вдихнув, заплющивши очі. Від такої реакції коханого, я відчула нездорову ейфорію. Бажання зробити Алесу приємно. Я підсунула свої стегна трохи ближче, ледь не торкнувшись його своєю дівчинкою, і почала повільно ковзати долонею по твердому пульсуючому члену. Це не так вже і страшно, насправді... Алес продовжував задовільняти мене, попри мої дотики, які відволікали його, змушуючи мліти. Він не кинув робити мені приємно, хоча було помітно, як йому стає важче зосередитися на нас двох, а не тільки на собі.