Коли ти прийшов, я подорослішала - Анастасія Бойд
– Ти готова? Вже не так страшно? - важко видихнувши, спитав Алес.
Я розгублено знизала плечима, трохи втративши збудження від хвилювання, що знову повернуло контроль над моїм тілом, але Алес вп'явся в мої губи, схопивши в міцні обійми, що я знову припинила думати. Чи могла я колись сподіватися на його поцілунки? Могла. Я сподівалася, хоч і не вірила, що таке можливо.
Я не помітила, як опинилася на спині, і Алес навис наді мною, вмостившись між стегнами. Його член м'яко торкався мене між ніг, не заходячи далеко. Дражнив вхід, плавно ковзаючи. Попри страх, мені вже самій хотілося, щоб це нарешті відбулося. І він почав.
– Все добре, сонце... Якщо буде неприємно, скажи, добре? - дбайливо прошепотів Алес, повільно вставляючи в мене член. Я кивнула, намагаючись приборкати тремтіння.
Він входив обережно. Довго. Млосно. Так м'яко, що навіть пекучий біль одразу припинявся, щойно виникав. Я мружилася, у передчутті сильних неприємних відчуттів, але вони не виникали в повній мірі. Я кохаю його... Як же сильно я кохаю його... Навіть боляче він робить приємно.
– Трохи повільніше? - несподівано прозвучало тихе питання.
– Ти чудовий... - ще більш несподівано прозвучало у відповідь від мене.
– Фантастика... Не кожен день таке почуєш від тебе... - усміхнувся Алес, ніжно цілуючи мене.
– Можна швидше?
– Не можна... Потім пошкодуєш...
Я заплющила очі, і почала рухати стегнами назустріч. Це відбувається з Алесом. Він тільки-но став моїм першим чоловіком. В мене ще ніколи не здійснювалися настільки заповітні мрії, і зараз я ладна була терпіти біль і дискомфорт, хоч би тільки це не закінчувалося ніколи. Алес задихав важче, і міцно поцілував мене в шию, заповільнивши свої рухи. Боже... Він вже? Але ж... Здається, наш зв'язок не був захищеним.
