Козел, або Як закохатися в начальника - Alina Pero

Ранок почався занадто рано.

Будильник ще не встиг продзвонити, а я вже почувалася розбитою.

Вербицький сказав, що ми маємо виїхати о сьомій.

Що ж…

Я ночувала у своїй квартирі. Вербицький дозволив, так як моя квартира була блище до лікарні.

Я зібралася, наскільки це було можливо в такий час, і спустилася вниз, де мене вже чекав він – спокійний, зібраний, у своєму ідеально випрасуваному костюмі.

— Запізнюєшся, Аріно.

Його голос звучав звично байдуже, але в куточку губ промайнув ледве помітний натяк на усмішку.

— На дві хвилини, – пробурмотіла я, сідаючи в машину.

Він сів за кермо і, навіть не глянувши в мій бік, рушив.

Поїхали.

---

Дорога була довгою.

Три години в одній машині з Вербицьким – випробування.

Спочатку я мовчала, прокручуючи в голові всі останні події.

Мама вже почувалася краще, лікарі запевняли, що вона йде на поправку.

Але мені все одно було тривожно залишати її саму, навіть на один день.

— Ти ж знаєш, що вона в надійних руках? – несподівано почувся голос Вербицького.

Я здригнулася.

Він не відривав погляду від дороги, але, здається, чудово бачив моє хвилювання.

— Знаю, – тихо відповіла я.

— Тоді розслабся.

Легко сказати.

Я перевела погляд на нього.

Зосереджений, упевнений, спокійний.

Як йому це вдається?

---

Через годину дороги я зрозуміла, що мовчання починає мене душити.

Я включила музику.

Гучність – мінімальна, але достатня, щоб не зійти з розуму від тиші.

І тут я помітила, як пальці Вербицького ритмічно постукують по керму.

Він це навіть не усвідомлював.

Я всміхнулася.

— Ти що, підлаштовуєшся під ритм?

Він глянув на мене краєм ока.

— Що?

— Ти стукаєш пальцями в такт музиці.

Вербицький на секунду зупинився, ніби справді вперше усвідомив це.

А потім знизав плечима:

— Просто гарна мелодія.

— Ого, а я думала, ти слухаєш лише новини та бізнес-подкасти.

— Що? Я не робот, Аріно.

Я не втрималася від сміху.

---

Дорога була довгою, але якось непомітно вона пролетіла.

Зустріч була запланована на обід, і ми прибули вчасно.

Але думка, що мені доведеться провести ще три години назад в одній машині з Вербицьким, викликала змішані почуття.