Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі
– І чому я не здивована, — дзвінко сміється закидаючи голову та відкриваючи для мого погляду тонку шкіру шиї де так спокусливо б'ється яремна жила. - І навіщо, дозволь запитати? - нахиляє голову набік і продовжуючи спокусливо всміхатися кладе тонкі руки мені на плечі, та обіймаючи ніжно торкається волосся на потилиці.
Це стає для мене останньою краплею в морі мого безмежного бажання оволодіти цією жінкою.
І я, більше нічого і нікого не бачу крім неї. Тому не тямлячи себе в один блискавичний вже вивірений рух хапаю красуню на руки та виношу з клубу.
Скрикнувши від несподіванки Дар дивиться так, що майже одразу шкодую про свій нерозсудливий вчинок, але вже пізно щось змінювати.
Швидко вийшовши із території клубу прямую у бік припаркованої машини.
– Куди ти знову мене тягнеш? - ледь волочачи язиком хрипить злякане дівча.
– До дому хочу тебе відвезти, якомога далі від цих тварин, що ледве тебе не зжерли, — ричу, міцно притискаючи до себе бажану крихітку. Вона така легенька та тендітна в моїх руках, що страшно зламати.
Усадивши на переднє сидіння передбачливо пристібаю ременем безпеки та коли сідаю за кермо про всяк випадок, ще й зачиняю всі двері на замки.
– Але ж мене ніхто не чіпав, та і мені було весело, — здіймає на мене розгублений погляд. А мені хочеться затиснути її, прямо тут у машині та зминаючи вабливі пухкі губки у несамовитому поцілунку, жорстко увійти в неї. По самі яйця. Заповнити до краю, щоб нарешті відчути її сповна, та остаточно відпустити своє нав'язливе жадання.
– Це поки що, — ледь стримуючись роздратовано хриплю. І тільки сильніше стискаю кермо, стримуючи шалене бажання та різко рушаю з місця.
– Ой, Тимофію якщо ти будеш так різко їхати мене знудить, — відкинувшись на спинку сидіння, ледь перебирає губами.
– Пробач, — хмуро видихаю, та збавляти швидкість не поспішаю, бо мій страх зірватися та накинутися на дівчину був набагато більший ніж те що її виверне на моє шкіряне сидіння.
Дар терміново треба відвезти додому, бо я не хочу користуватися ситуацією і брати крихітку проти її волі. Та і навіть якщо не відштовхне, вона зараз не в тому стані, щоб добре розуміти що робить. Тому дотримуючись скорості доволі швидко доводжу Дар до гуртожитку. Дівчину від різких рухів автівки телепає на кожному повороті і їй явно стає геть не добре. Біс, мабуть, доведеться із нею підійматися, щоб довести до номера. З їхньою консьєржкою я вже знайшов мову, тому думаю це буде не проблема.
І як тільки я гальмую біля вхідних дверей гуртожитку бачу що якраз в цю саму мить із таксі виводять її подружку Наталю. П'яна у дрин, вона намагається відчинити вхідні двері, а позаду неї стирчать ті самі двоє упирів. Біс.
– Здається у твоєї подруги намічається нічна оргія, — звертаюсь до Дарини, та бачу що вона вже у повній відключці. Мабуть, доведеться везти її до себе, бо зайченяті точно не місце серед цих збоченців.
Розгорнувши машину вже повільніше їду до себе додому, бо більше нікуди.
