Моя в борг - Джулія Ромуш

Я все ще жила надією, що Бакер просто хотів мене налякати й не прийде до моєї кімнати. Дочекається вечора, коли буде зустріч з батьком. І я також розраховувала на цю зустріч. Батько просто не міг мене тут залишити. Я впевнена, що він уже в курсі ситуації та шукає рішення, як усе це вирішити. У нас багато чого можна продати. Будинок. Автомобілі. Заміський будинок. На крайній випадок батько має стільки впливових друзів. Він може позичити гроші. Так, я в цьому будинку лише до вечора. Немає жодних сумнівів, що батько мене забере, просто поверне Ааронові його смердючі гроші й все закінчиться.

Чим більше я думала про Бакера, тим сильніше терла мочалкою свою шкіру. До почервоніння. Так сильно, щоб стерти з себе його запах. Дотики. Я його ненавиділа все сильніше з кожною секундою. Наскільки це низько ось так розраховуватися людським життям за борги. Нехай він горить у пеклі разом з Ноланом. Хоча, здається, Нолан вже був там. Отже, нехай Бакер вирушає до нього.

Вимкнувши воду, я обмотуюсь рушником. З роздратуванням стискаю зуби, тому що спочатку мені здалося, що рушник набагато ширший, ніж є насправді.
Акуратно відчиняю двері та видивляюся в кімнату. Переконавшись, що нікого в ній немає, я швидко вибігаю з ванної кімнати та біжу до ліжка. Хочу одягнутися якнайшвидше. Швидко перебираю речі, руки тремтять, бирка спідньої білизни заплуталася в бирках з іншого одягу.

- Та твою ж матір! - Гучно сварюся і вже ледве мало не плачу, як наступної секунди забуваю і про спідню білизну, і про одяг. Бо щось голосно гупає. Я здригаюся як тільки розумію, що це були двері й тепер я в кімнаті не одна.

- Слухняна дівчинка.

Миттєво відстрибую від ліжка і відступаю, коли бачу, що в кімнаті Бакер. Серце починає битися в грудях з новою силою. Все тіло замерзло від дикого страху. Ідіотка! Потрібно було брати одяг з собою у ванну, зараз би не довелося стояти перед ним практично голою.

Бакер не соромлячись ковзає поглядом по моєму тілу. Я лише притискаю до себе сильніше рушник.

- Я не встигла одягнутися, вийди, - відразу різко видаю у відповідь.

- Тобі нічим мене дивувати. Я вже і так все бачив, так що можеш одягатися при мені, - на його губах з'являється крива посмішка, яка мене дуже дратує, а я лише роблю ще один крок назад. Ненавиджу. Як же я його ненавиджу.

Бакер демонстративно проходить до ліжка і сідає на нього, даючи мені зрозуміти, що він не пожартував.