(не) Вірний, або Ти моя, крихітко! - Аня Стар

— Чи молилася ти на ніч, відьмо? — тихо прошепотів Редді.

У відповідь на цю репліку першокурсниця поморщилася, потираючи сонні очі. Зазвичай Віка дуже чуйно спала, але обсяг занять і попередні події з ненависним їй Редкліффом Фейтом дуже сильно вимотали дівчину. Варто було тільки їй опустити голову на подушку, як вона провалювалася в міцний сон.

Але все ж таки дівчина потягнулася солодким позіханням, але тут же в жаху завмерла, відчувши, що хтось важко дихає над нею.

"Якого хріна? Я жахи не дивилася і не замовляла...".

Вікторія злегка повернула голову, розуміючи, що в кімнаті справді є невідомий і це не пекельна тварюка з фільму жахів, а щось страшніше. Тож наступної секунди дівчина смикнулася з переляку, а її губи розкрилися в крику, але сильна долоня вчасно затиснула їй рота, не давши розірвати тишу ночі.

— Ну що, сучко, готова до покарання? — прохрипів нежданий гість.

Вікторія на подив ширше розплющила свої очі, навіть не намагаючись чинити опір. Усе її тіло скувало панікою від того, що відбувається. Чоловічі руки боляче смикнули її за передпліччя, майже піднімаючи на ноги, а потім потягнули в бік душової.

— Вважаєш мене повним ідіотом?

Від яскравого світла лампочки обидва заплющили очі, оговтуючись від чарівництва темряви

— Або ти всерйоз вирішила, що я не здогадаюся?! — майже проричав Редді в гніві.

— Що ти задумав? — Віка здивувалася сама собі, що її голос не здригнувся.

Фейт буквально штовхнув її в кабінку, незважаючи на протести, відкриваючи однією рукою пробку злощасного тюбика.

— Час водних процедур, Ваша Високість, — прошипів він, свердлячи холодом своїх очей. У лівій руці він тримав тюбик шампуню.

Лише зараз дівчина згадала про свою помсту Редкліффу Фейту і змогла розгледіти її наслідки, а потім нарешті здогадалася про його наміри. Вона різко смикнулася з міцної хватки правої руки хлопця, встигнувши видати верескливий вигук, однак і цього разу їй грубо заткнули рота.

— Будеш кричати, і я тобі заллю це в глотку, зрозуміла? — Редді знав, що перелякав її до біса, тому з диявольською усмішкою вбирав страх, що промайнув у зелених очах цієї мерзоти.

Він увімкнув воду, повністю наплювавши на той факт, що стояв в одязі, який швидко намокав. Продовжуючи притискати до холодної плитки дівчину, Фейт примудрився спритно зняти з себе вітровку, а потім спробував налаштувати натиск води.

Вікторія стала в розпачі вириватися і крутитися, маючи намір відштовхнути цього божевільного від себе, але він був занадто сильний. Вона вивернулася, вже не стримуючи своїх зовсім не королівських лайок.

— Відпусти мене, мерзотник! Тобі це даром не минеться, козлина плямиста! — у неї вийшло повернутися до нього спиною.

Ось тільки хлопець із силою притиснув її до холодної стіни, від чого вона разом видихнула всі запаси кисню. Він спробував знову закрити їй рота, але вона почала кусатися і лягатися, абсолютно не усвідомлюючи, наскільки близькими вони були один до одного.

— Що скажуть у деканаті, коли дізнаються про те, що ти водиш мужиків до себе? А як засмутиться бабуся і татко... — Редді майже повторив їй її ж слова в лабораторії, починаючи відчувати іншу реакцію на те, що відбувається.

На якийсь момент Вікторія завмерла, обмірковуючи його слова, в яких була частка гіркої істини, а чергові плітки про неї зараз були не потрібні.

Редді в цю секунду демонстративно налив із пляшечки шампунь, маючи намір позбавити її волосся яскравості вогняних переливів.

— Ні! Не смій! — Віка сіпнулася, як одержима, а хлопець різко видихнув від сили тертя їхніх тіл.

Вона додумалася різко прогнутися, відштовхуючи хлопця своєю попкою. Потрібно було просто швидше бігти, щоб врятуватися, але дівчина не встигла. Хоч Редді й упустив знаряддя своєї розправи, він зумів схопити дівчину за праву руку, смикаючи на себе.

— Будь ласка, ні... — неспокійно промовила Вікторія, коли Фейт штовхнув її спиною на плитку, піднімаючи полонену руку вгору. При цьому вона боляче вдарилася потилицею. Віяло чоловічих пальців зімкнулося на тонкій шиї принцеси. Він тримав не грубо і навіть не намагався душити, радше показував свою перевагу і її остаточний програш.

Зараз вони дивилися один на одного крізь тонкі струмочки води, що бігла по їхніх обличчях. Гучні видихи через рот змішувалися в один гарячий клубок розпеченого повітря, брови Редді насупилися, а очі детально пройшлися по загальному вигляду дівчини. Мокра шовкова тканина сорочки персикового кольору обляпала дівочі форми, чудово демонструючи контури доволі пишних грудей і темні ареоли з гострими сосками. Ще нижче красувалися ажурні трусики білого кольору.

Занадто пізнє усвідомлення того, що вона майже оголена перед ним, послужило народженню моментальної реакції його тіла. Він зковтнув, повертаючи свій погляд до її розрум'яненого обличчя.

"Чому вона більше не кричить?..".