Моя в борг - Джулія Ромуш

- Я не розумію... Я бачила розписку, яку ти писав Нолану, там твій почерк, підпис...

- Так, я був певен, що встигну повернути йому гроші. Все мало статися саме так. У мене все виходило за термінами. Я вклався у гарний проєкт. Перспективний. Після того, як все вийшло б, ми змогли жити й ні в чому собі не відмовляти. Але Нолан виявився нечистим на руку. Погана людина. Він втрутився. Зробив так, щоби проєкт не закінчився вчасно. І все для того, щоб отримати відсотки.

- Тату, але я... Господи, я нічого не розумію...

- Слухай мене дуже уважно, Ташо. Все дуже серйозно. Я зараз пов'язаний з дуже поганими людьми. Вони загрожують. Насамперед тобі. Почали тиснути на хворе. - З кожним словом батько блідне все сильніше. Я бачу, наскільки сильно він боїться.

- Я не розумію, до чого тут Бакер... І що...

- Він погодився тебе захистити. Допомогти нашій родині. Найближчими днями ви укладете фіктивний шлюб. Ти візьмеш його прізвище. Повір, його прізвище багато що вирішує. Всі знають, на що здатні Аарон і його брат. Ніхто не ризикне з ними зв'язуватись.

Жах. Точно. Це все просто нічний жах. Зараз я прокинуся у своєму ліжку і видихну. Зрозумію, що це просто був поганий сон.

- Тату, мені страшно. Ти кажеш жахливі речі. Навіщо йому мене боронити? Навіщо йому взагалі потрібно у все це вплутуватися? - Голова йде обертом. Я зовсім не розумію. Не можу переробити всю інформацію, яку видає батько. Який шлюб? З Бакером?!

- Просто повір, я зробив все для твого захисту, - батько струшує мене, ніби хоче викинути з голови всі ті питання, що там зараз зароджуються. - Не здумай тікати чи робити дурниці. Ніхто, крім Аарона, не зможе тебе захистити.

- Я не розумію... я... - Договорити мені не вдається. Я чую як позаду мене відчиняються двері. Батько відразу мене відпускає і робить крок назад. Наче він щойно не намагався до мене достукатися.

Чую кроки, а потім перед очима з'являється Бакер. Я відразу роблю крок назад. Хочу бути якнайдалі від нього.

- Бачу, ви вже почали. Вибачте, затримався, - Аарон криво посміхається і проходить до столу. Сідає за своє крісло та відкидається на спинку. При цьому впивається в мене поглядом.

– Я пояснив дочці ситуацію, – батько киває і дивиться на Бакера.

- Про шлюб теж сказав? - Запитально вигинає брову, але дивиться все одно на мене. Я ж опускаю очі на підлогу. Стискаю кулаки. Нігті впиваються у шкіру долонь. Маячня. Це все маячня.

- Так, вона про все знає, - батько знову киває. Але я більше не можу стояти як нежива статуя, і просто все це слухати.

- Я не згодна! Не хочу! Я не буду нічого підписувати! Я...

- Ташо! - Батько відразу вигукує моє ім'я. - Ти підпишеш все, що буде потрібно! І зробиш усе, що від тебе буде потрібно!