За вуаллю брехні - Юлія Ковалевська

– Ми за тобою так сумували… – сиплим голосом сказала чорнявка, насилу стримуючи сльози щастя.

– Так! Ну годі тобі! Я вже стомилась лити сльози! Прийшов час радіти, адже ми знову разом! – дівчина обійняла сестру, а потім стерла маленьку солону краплинку, що стрімко мчала по щоці Мар’єн. Вони спустились у їдальню, де на них чекала Оліс, що стояла обабіч стола, та Рендар, що собі сидів і байдуже розглядав стіну навпроти. Усе було прикрашеним квітами, ці прекрасні аромати переплітались із ароматами їжі та викликали запаморочення. Оліс пригорнула свою падчерку і запросила всіх до столу. Жінка підняла бокал із ігристим вином та виголосила тост:

– Пропоную випити за твоє повернення, люба донечко! – її обличчя випромінювало справжнє непідробне щастя. – Найбільшою нашою радістю є те, що ти знову з нами, що ти ціла та здорова! За тебе, моя рідна! Ми тебе дуже любимо!

Ессі вдячно всміхнулась за такі чудові слова. Усі піднесли свої бокали і надпили з них тієї солодкої п’янкої рідини. Настав час обідати, тому на стіл їм поставили першу страву. Дівчина впізнала її і засяяла від радості, а Мар’єн усміхнулась.

– Тобі ж тоді сподобався тулюп?

– Надзвичайно!

– Цей приготувала я, – ніяково сказала чорнявка, – так, як вчила мене мати…

Естеса стиснула руку своєї сестри і тихо мовила «дякую».

Вони прийнялись смакувати цю та інші страви, надолужували втрачений час. Ближче до вечора в залу принесли десерт – великий шоколадний торт. Їм подали його до столу і в черговий раз наповнили бокали. Усім, окрім Рендара, що покинув їх пару годин тому. Йому просто набридло там сидіти і пити за його «любу сестричку».

– Тепер я хочу, аби ми відсвяткували ще одну радісну подію! – Ессі запитально звела брівки, а її мачуха продовжила: – Донечко! Сонечко наше! Я хочу привітати тебе з минулим днем народження! На жаль, ми не змогли його разом відсвяткувати, але зараз найкращий час, аби це виправити. Тобі вже шістнадцять, моя люба… Ти надзвичайно вродлива, розумна, смілива та добра… Я бажаю, аби ти завжди залишалась такою, аби досягала успіхів, щоб твої найбільші мрії здійснились і ти знайшла справжнє кохання… За тебе!

Вони підняли келихи в повітря і почали святкувати. Спочатку звісно вони скуштували смачнющого торта, а потім перебрались у вітальню, де на них чекав піаніст, що до півночі розважав їх запальними мелодіями. Світло свічок приємно миготіло. П’янкий напій – звісно випитий не в міру – змушував їх голови весело крутитись. Вони то танцювали, то співали. А потім леді Оліс побажала всім гарної ночі, поцілувала дівчат в потилиці і весело хитаючись попленталась до себе в покої.