Чоловік сестри мною одержимий - Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

Те, що я була в шоку від того, що сталося вчора ввечері, це ще було м'яко сказано. Я очманіла від того, як швидко змінилася поведінка чоловіка. І, якщо чесно, то нічого крім як підступу від нього не чекала. Я навіть не відразу встала з-за столу і пішла до себе в кімнату. Все чекала, що він повернеться і скаже, що все це було дурним жартом, і що дуля мені, а не поїздка за одягом.

Але він не повернувся. І вночі нічого не сталося. Хоча я очікувала всього що завгодно, щоб могло хоч якось пояснити всю цю його дивну поведінку. Навіть вранці за сніданком, я чекала, що Габріель спуститься в їдальню і повідомить мені, що він передумав, але і цього не сталося.

Яким було моє здивування, коли, підійшовши до охоронця і повідомивши йому про те, що я хочу поїхати в місто, у відповідь я отримала лише кивок його голови й фразу про те, що машина буде готова через двадцять хвилин. І звичайно я побігла в кімнату збиратися. Одяг мені був дуже потрібен. Оскільки я завжди любила обтислі та приталені речі, то мої мені вже в більшій частині стали малі. Щось давило в районі талії, щось навіть на дупу не налазило. І я навіть думати не хотіла яких розмірів я буду на дев'ятому місяці.

Вплигнувши в ті манатки, які мені ще були якраз, я швидко схопила телефон, який ховала в речах і вкинула його у свою сумку. Мені спала на думку ідея, і я дуже сильно сподівалася на те, що мені вдасться втілити її в життя.

Втікши на перший поверх, я мало не запищала від захоплення, коли й справді побачила машину біля входу. Звичайно, поряд з нею стояло ще й двоє громил, які, судячи з усього, будуть мене супроводжувати, але навіть це не змогло мене засмутити. Я була занадто рада тому, що мене нарешті випустять з цієї темниці. Що я нарешті побачу щось ще, крім цього чортового будинку і його господаря.

Дорога до центру зайняла більше як годину, і я як маленька дитина, прилипнувши до вікна розглядала все і всіх. Напевно, з боку я виглядала як дурненька, яку вперше в житті випустили з хатини. Але певною мірою я себе такою і відчувала. Я так встигла відвикнути від усього цього за ті пару місяців, що сиділа під замком, що зараз насолоджувалася всім, що бачила у вікні. І отримувала задоволення нехай і від такої обмеженої свободи.

Коли ми під'їхали до величезного торговельного центру, на моє здивування зі мною всередину пішов тільки один охоронець. Другий же залишився в машині. А я й питати не стала чому так, чим менше наглядачів, тим краще. Напевно, вони подумали, що зі мною впорається й один, не виглядала я настільки проблемною чи що?

Перший мій магазин був зі спідньою білизною. Мої груди збільшилася за час вагітності й новий бюстгальтер мені був просто необхідний. Скупившись в відділі спідньої білизни, я попрямувала далі. Мені на очі траплялися магазини для вагітних, але я цілеспрямовано проходила повз них. Не вистачало мені ще накупити одягу, який би сто пудів спалив моє становище перед сестрою. Персоналом.

У наступному магазині я провела близько години. Міряючи безліч суконь, вільних костюмів, що складаються з вільних штанів і кофт. Консультанти пару разів намагалися відрадити мене вибирати такий мішкуватий одяг, наполягаючи на тому, що з моєю то фігурою її не варто приховувати. І якщо я вже хочу купувати щось в такому стилі, то мені точно варто брати на розмір менше. Я лише посміхалася і казала, що мені потрібен саме той розмір, який я вибирала. Тому що далі я буду ставати тільки більше. І цей одяг хоч трохи дозволить мені приховувати це.

Нарешті накупивши все що мені було потрібно і, швидше за все, навіть більше, я завантажила охоронця пакетами так, що той ледве бачив дорогу. Ну а що? Звідки мені знати коли у Габріеля буде новий спалах гарного настрою? Раптом для мене це перший і останній вихід у місто?

А коли мене збирається забрати Гаспар я не знала. Так що я вичавила з ситуації максимум. Майже максимум. Те, що мені було дійсно потрібно і важливо, я залишила на самий кінець. Спеціально завішала охоронцями пакетами, щоб той не зміг за мною устежити.

Коли ми вже практично були на виході, я різко загальмувала і крикнула громилові:

- Мені ще потрібно туди, я швидко!

І поки той розвертався до мене, зірвалася зі всіх ніг в потрібному мені напрямку.