Чоловік сестри мною одержимий - Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

З того моменту, як я побачила родича Габріеля, пройшло два дні. Звичайно, мені ніхто не став розповідати, ким був той чоловік. Але тут не потрібно бути Вангою, щоб зрозуміти, що чоловік був дуже близьким родичем. Інакше як він потрапив в будинок? Як пройшов через всю охорону? І чому Габріелю не повідомили, що до нього прийшли гості?

А значить ... чоловік мав владу в будинку Габріеля. А судячи з того, як він на мене дивився і те, що він не соромився у виразах, то він не дуже то мене і злюбив, і до речі не приховував цього.

А я вирішила не лізти туди, що мене не стосувалося. Як би мені не хотілося, я не стала ставити зайвих питань. Це не мої проблеми. Не моя справа. Скоро мене звідси заберуть.

Як же я в це вірила і як засмучувалася щовечора, коли на телефоні не було пропущеного дзвінка від Гаспара.

Поведінка Габріеля вже не здавалася мені настільки дивною. Напевно, я почала звикати до того, що замість погроз у мене цікавилися як я себе відчувала. І навіть, коли вчора я знову поглинала ненормальну для всіх їжу, а для мене прям смакоту, то Габріель не дивився на це так, ніби я пришелепкувата. Здається, до цього всього почав звикати й він сам.

Погладивши свій живіт, я піднялася з ліжка і попрямувала в бік виходу. До обіду було ще далеко, а от малюк хотів чогось перекусити прямо зараз і ким я була, щоб йому відмовляти в такій привабливій ідеї як поїсти?

Останні дні послабленого режиму пішли мені на користь. Я більше не оглядалася в страху на всі боки й спокійна ходила по дому. Ось і зараз я спускаюся нічого не підозрюючи. І варто було мені спуститися на перший поверх, як я тут же пошкодувала про це. Думка втекти назад прийшла надто пізно, оскільки мене вже встигли помітити.

- Добрий день ... - Сказала хрипким голосом. Посеред залу стояв все той же чоловік, який був родичем Габріеля і дуже уважно сканував мене поглядом.
Коли його очі зупинилися на моєму животі, то на обличчі чоловіка з'явився такий вираз, ніби йому було неприємно дивитися на мій живіт ... Швидше за все, цей погляд був адресований моєму малюку.

- Андріана, якщо я не помиляюся? - Нарешті його погляд піднявся до мого обличчя, і вп'явся в мене так, що я в паніці почала оглядатися по сторонах. І, як на зло, поруч нікого не було. Габріель поїхав ще вранці й сказав, що повернеться пізно вночі, у нього була важлива зустріч. А охоронці ... вони всі були на вулиці. Навіть прислуги не було, в інший би ситуації я б зраділа такому розкладу, але тільки не зараз.

- Так, Габріеля немає вдома.

- Я знаю, я прийшов до тебе.

Ось тут мені стало страшно не на жарт. Сказавши це, чоловік почав йти до мене, а я ... Я почала очима шукати все, чим би я могла якщо що вдарити його по голові.

- Вибачте, але ...

- Ти ж розумієш, що ти не зможеш довго приховувати свою вагітність? - Приголомшивши мене вимовив він, а я завмерла на місці від почутого.

- Що ... я ...

- Живіт побільшає і це помітять всі. Почнуться розмови. Опитування. А найбільше їх буде у твоєї сестри, яка скоро повернеться з відпочинку. Як думаєш, вона зрадіє дізнавшись, що ти залетіла від її чоловіка?! - Тон його голосу мені абсолютно не подобався, як і те, про що він почав говорити. Та хто він, мати його, такий?!

- Навіть якщо припустити, що вся ця маячня, що ви зараз сказали, має відношення до правди, то це не вашого розуму справа! - Огризнувшись, я зробила крок вперед. Він мені не подобався. Мені не подобалося те, як він дивився на мій живіт і при цьому кривився так, ніби йому не приємно навіть усвідомлювати той факт, що я могла бути вагітна.

- Габріель мій хрещеник. І мені є діло до всього, що відбувається в його житті. Я замінив йому батьків, так що він мені як син. А ти ...

Від його погляду ставало ніяково, я обняла себе руками за плечі, щоб хоч якось захиститися.

- Я дуже рада, що у вас такі близькі стосунки, але це все одно не дає вам права...

- Ти ж розумієш, що він викине тебе звідси, як тільки ти народиш? - Посміхнувшись, він уважно вивчав мою реакцію. - Все що його цікавить - це тільки дитина. Він для неї зробить все, але не для тебе.

Всередині все похололо.

- Я ...

- Ти не могла не помітити його дивної поведінки останнім часом. Готовий посперечатися ви не обговорювали перспективи подальшого вашого життя разом. Знаєш чому?

Я не хотіла нічого від нього чути. Не хотіла дивитися на всю цю хвору ситуацію з боку. Напевно, десь на підсвідомості я розуміла, що в його словах є сенс.

- Вам краще піти!

- Ти ж не сподіваєшся, що він і справді розлучиться з твоєю сестрою?

На очі навернулися сльози. Мені раптом стало так гидко від себе самої.

- Я ні на що не сподіваюся! Зрозуміло?! Я живу тут, поки мій дядько в лікарні, дуже скоро він повернеться, і я забуду про все як про страшний сон!

- Ти й справді ідіотка! - Я здригнулася від того як він почав кричати, - він не дасть тобі спокою! Поки не забере свою дитину!

Весь цей час ця людина дивилася на мене так, що хотілося забитися в кут і сховатися від нього. А найбільше хотілося захистити малюка. Мені не подобалося ні як ця людина на мене дивилася, ні вже тим більше як зі мною розмовляла.

- І чому це так сильно вас хвилює? Судячи з усього, я вам не сильно подобаюся. Для чого тоді так турбуватися про мене і відкривати на все очі?- Глибоко вдихнувши й розправивши плечі, я почала задавати цікаві для мене питання.

Якщо його хрещеник настільки поганий, а ця людина займалася його вихованням, то значить ... Боятися мені варто не тільки Габріеля?

- Не хочу, щоб Габріель накоїв дурниць, та й дитина ... - У цей момент він знову подивився на мій живіт і я, не витримавши, прикрила його руками. - Не варто наражати її на небезпеку.

- Я скоро поїду з цього будинку, і ...

- На Марс? - Піднявши брови чоловік противно засміявся, - або ти взагалі мимо вух пропускаєш все, що я тобі кажу?!