Чоловік сестри мною одержимий - Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська

Дуже швидкими кроками я прямую в сторону магазину електроніки. Звичайно, я б могла піти й туди, де продають виключно телефони, але це б було занадто очевидно. Звичайно, охоронець розповість Габріелю про моє придбання протягом хвилини й тоді мене позбавлять усього того, що я так несподівано набула.

Коротше, зайшовши в цей магазин, я планував купити собі мп-3 плеєр. Так, у мене немає доступу до комп'ютера, і я не зможу завантажити музику, але ж і попросити зробити це Габріеля мені ніхто не заборонить. При тому, що я чула, що музика добре діє на розвиток малюка. А ось в цьому аргументі він взагалі нічого не зможе мені заперечити. А разом з плеєром я планувала придбати зарядку до телефону, який тихенько лежав і розряджався в моїй сумці.

Завантаживши охоронця купою пакетів, я дуже сильно полегшила собі завдання. Він пересувався як равлик, а на вході в магазин до нього зовсім підійшли співробітники відділу, тому що він пакетами ледве стійку не зніс.

- Я можу вам чимось допомогти? - До мене тут же поспішив консультант і я, розплившись в задоволеній усмішці, тут же рвонула трохи вперед, щоб в громили, який пропалював мене поглядом з моїми пакетами, не було навіть можливості побачити, що я щось дістаю з сумки.

Поки я чесала вперед як швидкий поїзд, а консультант біг за мною, я дуже швидко відкривала сумку і діставши звідти телефон, затиснула його в руці.

- Так, мені потрібна зарядка до цього телефону. - Швидко загальмувавши біля полиць з телевізорами, які непогано нас приховували, я тицьнула телефоном мало не в ніс консультанту. Той витріщивши очі подивився на мене як на очманілу, але його думка про мене зараз взагалі не цікавила.

- Зараз, подивлюся роз'єм ...

Взявши в руки телефон, він було хотів попрямувати в них в зал, як я тут же його зупинила. Засранець вирішив спалити мене за секунду?

- Мені не потрібно, щоб той чоловік, - я кивнула в бік виходу, - бачив, що у мене є телефон.

Консультант перевів свій погляд з гаджета на мене і зблід.

- Якщо він вас переслідує, я можу викликати поліцію, - промовив стурбованим тоном, і тут вже прийшов мій час злякатися. Не вистачало мені тільки того, щоб він реально подзвонив в поліцію. Габріелю забрати мене звідти як два пальці об асфальт. А ось потім у мене почнуться такі проблеми, що мені й не снилося.

- Ні, ні ... Він не переслідує, просто я зламала зарядку, і не хочу, щоб мій малюк про це дізнався, - ляснувши віями я посміхнулася, а хлопець знову подивився на мене як на ідіотку. Звичайно, ту громилу називати "малюком" було знущанням. Але що поробиш, мій язик витворяв, що хотів.

- Емм ... добре. Зараз я щось підшукаю ...

- І ще мені потрібен мп-3 плеєр, - так, після цієї фрази він і зовсім на мене подивився так, що я зрозуміла, в його очах реабілітуватися мені більше не вийде. Хто купує плеєр, коли вже всі слухають музику з блютуз колонок і телефонів? 

Знову посміхнувшись, я показала жестом, щоб він уже чухав і шукав те, що мені потрібно.

Через п'ять хвилин мені притягли зарядку і плеєр, попросивши все це пробити, я швиденько засунула зарядку в сумку, а ось плеєр урочисто несла в руках так, щоб охоронець бачив, що я виходила не з порожніми руками.

Серце калатало в грудях так, що я нічого не чула крім його стукотів. Найголовніше було тепер дістатися до будинку і гарненько все заховати. Так нерозумно попастися я не хотіла.

Навіщо смикати тигра за вуса? Краще грати в його ігри та за його правилами. Він вирішив стати добреньким і хорошим? Добре, я буду підігравати. Навіть удам, що я дуже рада таким змінам.

Дорога до будинку зайняла трохи більше часу, ніж ми їхали вперед, і я переживала, що ми можемо приїхати надто пізно і Габріель вже буде вдома. На незадоволений погляд охоронця я вже навіть не реагувала, а він не соромився показувати мені своє невдоволення. Цікаво, він поскаржиться господареві на те, що я викинула або все ж віддасть перевагу промовчати? Він же по суті мене упустив. Не зміг пройти далі, і тут уже по шапці прилетить і йому. Хоча, якщо він все-таки наскаржиться, то Габріель зможе щось запідозрити ... І тоді мою кімнату почнуть обшукувати?

Мої думки перервалися моментально, як ми тільки під'їхали до будинку. Тому що моя удача вирішила, що з мене вистачить і покупки зарядки. Біля будинку стояла машина Габріеля. І за всіма свинськими законами, він з неї вийшов, як тільки моя машина під'їхала до входу. І звичайно ж чоловік, помітивши це, навіть не подумав зрушуватися з місця. Він чекав, поки я вийду з салону автомобіля. Ось же чорт!

Стиснувши пальці на своїй сумочці, я все-таки вилажу з автомобіля. Ну було б тупо сидіти в ньому до того, поки Габріель щось запідозривши сам до нього підійде. Так що я вирішую не розпалювати обставини. Натягую на обличчя привітну усмішку і тихо буркнувши "привіт" сподіваюся на те, що у мене вийде пройти повз нього.

- Як з'їздила? - Зціпивши зуби, намагаюся не видати всіх тих лайок, які у мене зараз на язиці.

До чого ці розмови? Для чого він намагається бути ввічливим? Мені було набагато простіше, коли він був козлом. Наговорив гидот і пішов в захід. А тепер що? Новий рівень знущання? Ми будемо вести світські бесіди?

Мене бісить все. Те, що він намагається знайти зі мною теми для розмови. Те, що в глибині душі щось починає займатися від цих його спроб. Адже я ж твердо вирішила бігти. І для цього роблю все, що тільки можу. І я не хочу, щоб він якось вплинув на моє рішення. Я повинна бути сильною. Я не повинна піддаватися. Але і грати за його правилами я теж повинна. Чим менше я залучаю до себе непотрібної уваги, тим краще.

- Чудово, - зупиняюся і дивлюся в його очі. Габріель примружується, дивиться за мою спину, а після посміхається. Що його так розвеселило? Оглянувшись бачу, як громила весь завішаний пакетами тупотить в будинок. Так, виглядає і справді смішно.

- Бачу, що час ти провела добре.

- Так, дякую, що дозволив.