Як правильно з'їхати з глузду, або посібник з божевілля - Сергій Інший
«Це ж просто шматок металу. Так, це приємно, але невже вона не розуміє, що незалежно від того коли в неї день народження, я б все-рівно купив їй цю машину, тому що кохаю її, а не тому що сьогодні вона постаріла ще на один день. Але я впевнений, що якби я подарував їй цю машину вчора, вона ще б образилась на мене, за те що я зробив це не в її день народження. І хіба в цьому є якийсь сенс?»
Раптом в його голові щось вибухнуло, це було щось потужніше ядерної бомби, дужче усіх цунамі за всю історію людства. Це ідея. Десь, далеко в своїх думках, він знайшов якийсь сенс, щось дуже важливе, щось, що може змінити його життя, і не тільки його, але і його дочки та дружини, він зможе виховати Маргариту так, щоб вона жила правильно, так як і він, щоб розуміла і дивилась на цей світ його очима. Але як? Назар усіма силами намагався спіймати цю ідеї за хвіст, яка десь дуже далеко в просторах всесвіту його думок летіла в невідомому напрямку, і він відчайдушно гнався за нею намагаючись не упустити її. Назар розумів, якщо він цього зробить, то втратить її назавжди і ніколи не згадає більше. Тому він полетів до неї так швидко як тільки була здатна його уява, полетів повз божевільних родичів що оточували його впродовж життя, полетів ухиляючись від своїх настирливих друзів, повз роботу яку насправді ненавидів, полетів борячись на шляху з спогадами дитинства, всіх його невдач та падінь, повз усього його нікчемного життя, і лиш одна ця ідея яку він переслідував в своїй голові є сенсом усього його життя, нічого більше не існує для нього. Він так глибоко пірнув у свій розум що навіть час перестав існувати, а ця настирна ідея не стала ближче і на мить. «Як? Що ще я можу зробити щоб її спіймати» — запитував він сам себе розбиваючи вщент усе що траплялось на його шляху.
— А не поганий подарунок ти зробив свої дружині. — звернувся Тимофій до Назара поклавши свою руку йому на плече. І цей легкий дотик, був як смертельний удар для Назара, в ту мить щось померло у ньому. Все тривало менше секунди, а для нього це було як багато віків, адже він тисячоліттями бився за цю ідею. Настала мертва тиша, Тимофій впав на підлогу непритомний він одного лише удару. «НІ!!!» лишень вирвалось у Назара, і він вибіг на вулицю, намагаючись заспокоїти себе, знайти спосіб повернути себе на поле битви в його голові, він зрозумів що трапилось, де він зараз знаходиться та що він щойно накоїв. Битва програна, думки про то «Як тепер все виправити?» витіснили думки про світову баталію в просторах його думок, яка лиш декілька хвилин тому була усім сенсом його життя.
* * *
— Як справи на роботі?
— Не так вже і погано, по трохи стаємо на ноги, сама розумієш, в один момент все втратити і потім…
— Не варто, я все розумію, не потрібно звинувачувати себе, сонце, все гаразд.
— Так, але тоді, на твоєму дні народженні…
— Забудь, ми вже це обговорювали сотні разів, твій вітчим просто опинився не в той момент і не в тому місці.
— Так, але на його місці міг опинитись будь-хто інший, і навіть ти.
— Ти б зміг вдарити мене?
— Звісно що ні, кохана, як ти могла таке подумати? Я б ніколи не заподіяв шкоди ані тобі, ані Маргариті. Я готовий ще раз втратити все чим володію і навіть більше, аби лиш ви були поряд із мною. — сказав Назар мило посміхаючись їй у відповідь.
Він не зробив нічого надприродного, просто сказав що інвестував усі свої гроші в якусь сумнівну компанію з нерухомості, спочатку справи йшли добре, але на дні народженні, якраз перед тим як до нього підійшов Тимофій, до нього зателефонували і сказали що він усе втратив. Назар зіграв на слабкості людей до грошей, адже ніхто не володів такими великими грошима, тому вони навіть співчували Назару, ба більше, Тимофій неодноразово перед ним вибачався за те, що «сказав щось не те». Час усе стирає, зітре і це, через декілька тижнів усі забули про той інцидент.
Маргарита зростала красунею, уже потроху вона вчилася ходити, Назар та Вероніка не могли налюбуватись красою своєї дочки, здавалося усе налагоджується, не було більше причин брехати. Вони часто навідувались до батьків, інколи і батьки приїжджали до них, Назар нормально з ними спілкувався, якщо поглянути на них збоку, то складалось враження, наче це найщасливіше сімейство у світі.
Робота у Назара пішла в гору, принаймні він так це підносив, адже насправді він не вкладав своїх грошей, та все одно, ця брехня допомогла йому прикрити діри в його сімейному бюджеті створенні його програшами в покерному клубі. У нього була своя система, він купував одну занедбану квартиру, робив у ній швидкий косметичний ремонт, продавав з надбавкою десять відсотків, а дружині говорив що купив-продав дві квартири, а інколи і три. Таким чином, рано чи пізно він виведе свої статки в очах дружини до реальної цифри. Та незважаючи на яскравість всіх днів що минали, кожного дня, перед сном, Назара турбували думки лише на одну тематику «Як влаштувати пожежу в домі батьків? Це не так вже і легко, зробити все потрібно так, щоб мене в цьому не запідозрили. Потрібно все детально спланувати, відправити їх кудись на відпочинок, але виникнуть підозри, усі подумають на мене, адже і остання собака знає як я їх ненавиджу і як вони ненавидять мене. Хіба що я буду поряд з ними, але це все рівно підозріло. І це ще не найважче, адже мені потрібно буде ще змусити їх якось переїхати туди, коди потрібно саме мені. А чи не буде підозріло те, що будинок згорів так що не підлягає відновленню? Адже тут, одразу після пожежі продається будинок в іншому кінці міста, який точна копія їхнього будинку. Так, це підозріло, потрібно трішки підправити той будинок і усе закінчиться добре».
07.08.2016
— Мені потрібно більше грошей, те що ти
