Чому ти нас зрадив? - Аріна Громова
- Ти ще питаєш? - прошипіла тітка Оля. - Якщо не твій чоловік, то хто тоді?
В її очах спалахнуло стільки неприкритої злоби, що я мимоволі відсахнулася.
- Усе життя як сир у маслі катаєшся, - отруйним тоном продовжила вона. - І мужик тобі крутий дістався, і гроші. Ти взагалі важких часів не знала. То я тебе опікала, на грудях таку змію пригріла. То він узявся...
- Та що за дурниці ви несете? Ми з чоловіком більше не разом.
- Ну звісно! - розреготалася тітка.
Але в очах її зовсім не було веселощів. Навпаки. Така гримуча ненависть, що мені моторошно стало. Ні, я й раніше розуміла, що вона не відчуває до мене доброти й тепла. Але от щоб до такої міри...
Що я їй зробила поганого, що вона так до мене ставиться? Просто з'явилася на світ і цього вже стало достатньо?
- Хто ще, як не твій чоловічок підіслав до нас цих... - почала тітка і замовкла.
Зблідла, похитала головою. І далі потягнула валізи за собою. Явно не збиралася продовжувати цю відвертість.
- Ви про що зараз? - насупилася я. - Кого до вас підіслали? І чому ви вважаєте, ніби Давид має до цього хоч якесь відношення?
- Не важливо, - відмахнулася тітка. - Забудь, я часто говорю багато дурниць. Ти мене пробач, Ір, зла не тримай.
- Ні, почекайте, - зупинилася перед нею. - Поясніть, що відбувається.
Так легко дати їй піти не збиралася.
- Ти ще проблем для мене хочеш? - роздратовано кинула тітка.
- Ви самі цю тему підняли...
- Помилилася!
- Хто до вас приходив? Хто вас так налякав?
Тітка Оля стиснула губи. Видно було, що вона не наважується розповісти правду. Сильно сумнівається, чи варто говорити мені зайве.
- Якби ти їх бачила, то навіть запитань би ставити не стала, - нарешті вимовила вона і похмурішала. - Там такі бандитські пики. Усе одразу зрозуміло. Від кого прийшли, ще й із такими наказами. Я взагалі тобі нічого говорити не повинна. Проблем не хочу. Нам тепер житло нове шукати. Оленку з Лексейчиком прилаштовувати.
Про "Лексейчика" точно переживати не варто було. Він уже прилаштований. Щонайменше на п'ятнадцять діб надійним житлом забезпечений.
Але повідомляти тітці про це я не стала.
Бандитські пики... а в її зятя яка? Найімовірніше, бандити через нього і приходили. Ще незрозуміло, що за проблеми на мене чекають із квартирою.
- Мій колишній чоловік із бандитами не співпрацював, - сказала я. - Таких знайомих у нього немає і не було ніколи. Нікого він вам підіслати не міг.
- Я не зрозумію, - тітка похитала головою. - Ти сліпа чи що?
- Давид завжди вів бізнес чесно.
- Мільйони чесно не заробити, - відрізала вона. - А вже в нього грошей стільки, що взагалі не злічити.
- Навіщо йому мене захищати після всього? Ви б самі подумали, перш ніж таке говорити. Він нас викинув на вулицю, а тепер із чого б йому нам допомагати?
- Біс розбере цих олігархів, - махнула рукою. - Не ображайся, Іро, але на чужому нещасті свого щастя не побудувати. Ти нас із житла виставила. От і чекай, коли відповідь прилетить.
- Та про що ви говорите? Яка відповідь? Ви в моїй квартирі жили, а потім...
- Усього тобі доброго!
Останню фразу вона вимовила таким тоном, що відразу ставало зрозуміло, нічого доброго вона не бажала.
Тітка пішла, залишивши мене в роздумах.
Але я ще навіть не уявляла, наскільки страшний "сюрприз" чекає на мене буквально наступного ранку..
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
