Пристрасть спотворює все - Юлія Міхаліна

– Заткнися, – гнівно глянув на Марго, – Ще раз почую щось подібне і...

– І що? Вдариш?Так бий! – з удаваною сміливістю, вигукнула дівчина, – Покажи, що ти справжній чоловік...

Залишок фрази канув у лету. Перебуваючи на межі й не маючи наміру слухати маячню Рощин жадібно вп'явся в її рота. Спочатку Маргарита брикалася, намагалася чинити опір, та сили були нерівні. Чоловік продовжував ненаситно цілувати, змушуючи розкритися назустріч. Міцно притискаючи дівчину, демонстрував ступінь збудження. У паху нило від невдоволеного бажання, цього разу Кирило не розраховував відступати.

Нетерпляче обмацуючи тіло Марго, штовхнув до ліжка. Мить, і з глухим риком звалив її, насідаючи зверху. Ще секунда і, схопивши за зап'ястя, завів долоні Одинцової за голову, жорстко втискаючи в матрац. Вільною рукою задер футболку, оголюючи груди, що важко підіймалися. Задоволено оглянув, повернувся до обличчя.

Маргарита більше не брикалася і не обурювалася, лиш пронизувала його байдужістю. та відчуженим скляним поглядом, спостерігаючи за подальшими діями. Вирішила пограти у неприступність? Що ж, то навіть цікавіше.

Лукаво усміхнувшись, Рощин квапливо розстебнув свою сорочку і, знов схилившись до дівчини, спробував заволодіти непохитно зчепленими губами. Не піддалася, сильніше стискаючи вуста. Чорт із нею. Тяжко дихаючи, провів губами вниз по тонкій шиї, пробираючись до грудей. При цьому нестримно стягуючи домашні бавовняні штани, пробрався рукою в трусики. Дівчина вкотре здригнулася від ганебних дотиків, намагаючись відсунутись.

Кирило, ледве стримав стогін розчарування, зрозумівши, що вона анітрохи не збуджена. Надіславши Маргариті гнівний погляд, яка ніби глузуючи, свердлила його льодяним поглядом, розстебнув ширинку та стягнув труси, випускаючи назовні налиту плоть, і грубо увійшов у дівчину.

Одинцова, вкотре здригнулася. З силою стиснувши долонями покривало, замружилася. Коли Рощин люто засувався всередині, сильніше втискаючи дівчину в ліжко, відвернулася. Вона не плакала, не давала відсічі й не намагалася вибратися, відчуваючи безвихідь та визнаючи владу чоловіка над собою. Вона вкотре здавалася і підкорювалася, та разом із цим показувала свою байдужість. Вперше за довгі роки спільного життя Марго було по-справжньому начхати. Повністю відчужена від зовнішнього світу та відсторонена насамперед від нього.

Одержуючи бажане та задовольняючи тваринні інстинкти, Кирило так і не розгадав, що було б гірше – піти, залишившись ні з чи, чи як тепер, показавши власну міць і силу, замість належного задоволення, отримати нескінченне спустошення?..

Одне Рощин цього вечора усвідомив напевно – як раніше з Маргаритою більше ніколи не буде. Вона вислизала від нього. Цього разу безповоротно та назавжди. Що є справжньою причиною ще належало з'ясувати…