Українська література » » Пожежник - Джо Хілл

Пожежник - Джо Хілл

---
Читаємо онлайн Пожежник - Джо Хілл
Саґамор, стояв припаркований білий фургон без вікон. Збоку на автівці були надруковані літери позивного, за якими тягнулися по-мультяшному намальовані вимпели з полум’ям: «WKLL • ДІМ МАЛЬБОРО-МЕНА». Гарпер чула, як звіддаля лунають звуки іншого авто, яке прямувало з Саґамор, важке й неквапне: до її вух долинало м’яке форкання-шипіння повітряних гальм і дизельний рев важкого двигуна. Звучало це так, наче їхав шкільний автобус.

Пасажирське вікно фургона WKLL було опущене. З нього висунувся чоловік з прожектором і клацнув вмикачем. Сліпучий промінь світла, блискучий, немов щойно огранений діамант, впав на Нельсона Гайнріха, пришпиливши його на місці посеред дороги. Нельсон тільки-но виліз зі швидкої, тримаючи обома руками портативний дефібрилятор. Зіщулившись, він витріщився у джерело яскравого світла.

Прикріплені до даху фургона динаміки заскрипіли.

Гарпер відчула, як кров застугоніла в жилах, розганяючи всередині хімічну карусель.

Голос, який пролунав слідом, зарокотів, немов Глас Божий. То був хрипкий, жорсткий голос людини, яка прогорлала весь концерт «Металліки». Гарпер чула його наживо лише кілька днів тому, у власному будинку. До того він часто лунав по радіо у нескінченних теревенях про Апокаліпсис та проміжках між саундтреком до Кінця світу, в якому переважав кок-рок сімдесятих.

— І що то ми таке сьогодні робимо, народ? Грабуємо швидку? Зі зґвалтуванням черниць та підпалом сиротинця облом, чи як? Ну, я вам так скажу. Маю дві новини: добру і ще кращу. Я Мальборо-Мен, сьогодні я тут з Береговими спалювачами, і якщо ви шукали собі ліків — лишенько, ви таки потрапили за адресою. Ми якраз маємо те, що треба, для лікування таких заражених мішків з м’ясом, як ви. Краща новина полягає в тому, що онде карета швидкої, тому, тільки-но скінчимо з вами, клята крадійкувата мерзота ви така, то далеко по мішки для трупів ходити не доведеться.

— Всі в укриття! — закричав Бен.

Бічні дверцята фургона WKLL від’їхали вбік. На власні очі Гарпер подібної зброї ніколи ще не бачила. Тільки в кіно. Їй не відомі були ані марка, ані калібр — вона гадки не мала, що дивиться на кулемет «браунінґ М2» 50-го калібру — знала тільки те, що таку махину очікуєш побачити припасованою до даху танка чи всередині військового гелікоптера. Ззаду, в кузові, тягнулася кулеметна стрічка, яка звисала з відкритого металевого корпусу.

На низькому табуреті позаду кулемета сидів чоловік у парі яскраво-жовтих захисних навушників. Перш ніж ніч розірвалася на клапті гуркоту і білястих спалахів, у голові Гарпер зринули дві думки.

Перша (досить безглузда) — що така зброя просто не може бути легальною.

І друга — про те, що інше авто, яке саме звертало з-за руїни аптеки, було, звісно, аж ніяк не шкільним автобусом, а помаранчевим «фрейтлайнером» зі снігоочисним плугом, завбільшки з крило літака, прилаштованим спереду. За кермом сидів Джейкоб.

4

«Браунінґ» відкрив вогонь, здригаючись від вервечки поштовхів, які були не просто звуками. Гарпер відчувала ті уривчасті струси всім своїм тілом, вони відлунювали їй у зубах і очах.

Карета швидкої задрижала. Черга «Браунінґа», прошиваючи вулицю зліва направо, перетворювала асфальт на дрібну порохняву. Кулі прошили ноги Нельсона Гайнріха, розриваючи їх на шмаття у сполохах багряного димку: кров перетворювалася на парові хмари. Його права нога відігнулася назад, наче лапа богомола. Портативний дефібрилятор зблиснув зливою білих іскрин. Нельсон здригався, наче відвідувач біблійного наметового служіння, якому перепала доза Святого Духу.

Гарпер впала на руки й коліна, кинувшись за «челенджер» Бена. З-за колеса вона побачила Бена, який заліз до «крузера» Пітера й Бетан. Навколішки всівшись на водійському сидінні, він висунувся зі своїм автоматичним пістолетом. Вона бачила, як спалахнуло дуло пістолета, та самого пострілу крізь нещадний цокіт 50-го калібру не почула.

Тоді Бен відсмикнув голову назад у машину і зіщулився. Наступної миті поліцейське авто Пітера та Бетан затряслося з боку в бік, ніби потрапивши в бурю. Вікна порснули дощем уламків. Кулі угвинчувалися в сталь, розривали шини, стяли відчинені водійські дверцята — ті з гуркотом відлетіли на дорогу, — розчахнули багажник і розтрощили габаритні вогні.

Джеймі сховалася за швидкою й присіла, зіщулившись і затиснувши «бушмастер» між ніг. «Додж челенджер» стояв за якусь дюжину кроків від її сховку, але з тим самим успіхом це могла бути сусідня країна. Перетнути цю відстань було б не менш розумно, ніж у деревоподрібнювач пірнути.

Тоді стрілянина припинилася. Гарпер почула приглушене дзеленькання гільз, які загупали об землю. У повітрі пульсувала луна.

— Ой-ой-йой! — закричав Мальборо-Мен. — Я був на виступі «AC/DC» та Бона Скотта у сімдесят дев’ятому, але поряд з нашим гуркотом вони б скавчали, як сцикливі шавки. Лежіть і не ворушіться, якщо тільки не хочете, щоб ми вшкварили на біс. Давайте я вам розповім, що відбуватиметься далі. Ви всі зараз...

З-за швидкої виринув ствол. Після реву «Браунінґа» постріл з маленького срібного пістолета Мінді Скіллінґ пролунав, як дитяча хлопавка.

— Біжіть, містере Патчетт! — заволала Мінді. — Я вас прикрию! Біжіть, біжіть, тікайте всі! Життя за Матінку Керол! Життя за Блискіт!

Пістолетні хлопки лунали знову й знову. Мінді покинула швидку, присівши на тротуарі позаду автівки.

— Мінді! — закричав Бен. — Мінді, не тре...

«Фрейтлайнер» увімкнув першу передачу й, шалено заревівши, рвонув уперед. Він виїхав на бордюр, з коренем вирвавши кущ гостролиста і пожбуривши його вбік. Зі сталевим хрускотом вантажівка перейшла на другу передачу, а за якусь мить — уже на третю. Брудний дим валив з вихлопної труби позаду кабіни. Маленький пістолет Мінді бахкав і бахкав, а кулі мелодійно відскакували від плуга. В останню мить Джеймі Клоуз впустила свого «бушмастера» і чкурнула від швидкої, поповзом через вулицю, щоб заховатися за телефонним стовпом.

«Фрейтлайнер» узяв карету швидкої на таран, здійняв її над асфальтом і пожбурив через двір на десятий будинок. Мінді Скіллінґ, яка досі була за швидкою, відразу опинилася під нею, коли автівка приземлилася на неї згори і протягнула по газону. Потрощений каркас швидкої вивертав землю й траву, лишаючи по собі широкий паруючий слід. Один чобіт Мінді глибоко втиснуло в багнюку, але решта її тіла зосталася під понівеченими уламками автівки. Вона казала, що помирати перед аудиторією вкрай важко, але врешті-решт їй це вдалося напрочуд легко.

— Хто ще хоче погратися в героя? — загримів голос Мальборо-Мена з динаміків. — Попереду ціла ніч, у нас є купа набоїв і найближчий родич танка. Можете повилазити з піднятими руками й погратися у «Давайте домовимося», або можете спробувати опиратися й боротися. Але от що я вам скажу: якщо випробовуватимете фортуну, то ніхто з вас не доживе до світанку. Всім усе зрозуміло?

Ніхто не зронив ані слова. Гарпер

Відгуки про книгу Пожежник - Джо Хілл (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: