Українська література » » Пожежник - Джо Хілл

Пожежник - Джо Хілл

---
Читаємо онлайн Пожежник - Джо Хілл
від дзеркальця бічного виду ухилитися не встигла. «Бушмастер» вилетів з її рук і впав би на дорогу, якби не ремінець, що оперізував їй шию.

Коп, якого звали Пітер, звівся на одну ногу, досі одним коліном спираючись на дорогу, а тоді дробовик гримнув знову. Голова Пітера сіпнулася. Його сива лисіюча чуприна смикнулася догори. Він став завалюватися назад, так, наче практикував якусь складну позу йоги.

— Не стріляйте! — закричав хтось. Гарпер так і не дізналася, хто саме. Її б не здивувало, якби виявилося, що кричить вона сама.

Карета швидкої здала назад. Її погнутий передній бампер зачепився об заднє крило поліцейського «крузера», і тепер, крізь хмару диму, вона волочила за собою машину Пітера та Бетан. Спостерігаючи, як швидка тягне «крузер» геть, Бен стояв ошелешений, наче це його щойно підстрелили.

Коли Бетан підірвалася, то не стала хапати пістолет Бена або тягнутися по свій. Натомість вона відштовхнулася від тротуару й комічно зацідила Бенові рукою в обличчя, іншою зарядивши у груди. Він захитався. Вона розвернулася, зробила один крок, тоді інший. Права нога Бена перечепилася через бордюр. Він задкував вулицею. Грюкнув його пістолет. Бетан здригнулася, випнувши вперед груди і зігнувшись дугою. А тоді випросталася, пробігла ще півдюжини кроків, тягнучись рукою по свій «Ґлок», і зненацька завалилася обличчям на зледенілий неметений тротуар.

Колеса швидкої шалено закрутилися і почали диміти. Джеймі знову схопилася за «бушмастер» і звела його до плеча, викрикуючи щось, чого Гарпер не могла розібрати. Тоді пролунав різкий сталевий брязкіт. Заднє крило автівки Пітера та Бетан звалилося додолу. Швидка, звільнившись, рвонула задом, прямісінько в телефонний стовп, і знову стала на місці.

Почувся вереск шин, авто помчало вперед, взявши керунок на Джеймі. Заклекотав «бушмастер». Глухо гримнув дробовик. Бен вийшов на дорогу і, звівши пістолет, одну за одною пускав кулі в авто.

Лобове скло швидкої вибухнуло. Сирена захлинулася, пролунав зловісний передсмертний зойк, і вона стихла. Луснула, розлітаючись яскравими уламками на всі боки, фара.

Джеймі позадкувала, відходячи вбік, а тоді спинилася, тупо спостерігаючи як швидка повагом майнула повз неї, вже не набираючи швидкості, а сюрреалістично скрадаючись, наче зомбі з фільму жахів. Вони всі спостерігали, як швидка переїхала мертве тіло копа Пітера. Його хребет тріснув, наче гілка дерева. Перш ніж остаточно заглухнути біля тротуару, машина швидкої проволочилася ще якихось п’ять ярдів. Задимлена прошита кулями решітка застигла менш ніж за двадцять футів від Бенового «челенджера».

3

Бен Патчетт стояв напоготові, наче стрілець під час навчань на полігоні. Він розвернувся вслід за каретою швидкої, коли та промайнула повз нього, не припиняючи вести по ній вогонь. Зрештою він опустив пістолет і роззирнувся довкола, з виразом приголомшеного подиву розглядаючи уламки розбитого скла, які вкривали вулицю, і кров.

Усі вони сяяли — всі до одного. Навіть Гарпер світилася, відчуваючи, як збігають додолу шкірою мурашки від драконячої луски. Очевидно, ніщо не викликало почуття злагодженості краще, ніж колективний акт убивства.

— Йой! — вигукнув Нельсон голосом, у якому бриніло збудження — а може, навіть ейфорія. — Всі цілі?

— Чи всі цілі? — крикнув Бен, майже прогорлав. — Чи всі ЦІЛІ, придурок ти такий? — То була найбільша лайка, яку від нього чула Гарпер. — А самому як здається? У нас тут чотири трупи. Якого милого ти вогонь відкрив?

— Я прострелив задню шину, — відказав Нельсон. — Щоб вони не втекли. Ті, у швидкій. Вони здали назад. Ти хіба не бачив?

— Та вони не давали задню, поки ти палити не почав! — Посеред Бенового чола, запульсувавши бридким багряним хробаком, випнулася вена.

— Ні. Ні! Клянуся, вони кинулися навтьоки. Серйозно! Джеймі, ти там стояла. Хіба вони не задумали дати драла?

Джеймі стояла над тілом поліцейського Пітера, цілячись «бушмастером» у труп, наче він ось-ось скочить і кинеться тікати. Пітер, однак, лежав, вигнувшись назад і гротескно зіщулившись. Його розчавлені груди вкривав червоний слід від шини. Від сили тиску кишки видавило крізь горло, звідки тепер стирчало лискуче синювато-червоне місиво.

— Що? — Джеймі підвела голову, перевівши спантеличений погляд з Нельсона на Бена. Вона приклала палець до правого вуха. — Що ти кажеш? Я нічого не чую.

— Слухай. Може, якби ми мали таку можливість, то змогли би перемотати і глянути, що насправді трапилося. Не знаю. Мені видалося, що вони хотіли тікати. Хтось мав щось робити, того я стрельнув у шину. — Нельсон знизав плечима. — Може, я припустився помилки новачка. Як хочеться когось звинуватити, то валяй! Все на мене! Я не проти побути цапом-відбувайлом.

Бен мав такий вигляд, наче його щойно різонули ножем — рот розтулений, очі широко розплющені й не кліпають. Він спробував запхнути пістолет назад у кобуру, але промахнувся з перших двох спроб.

Джеймі обійшла авто й випустила Гарпер із заднього сидіння.

— Ну ж бо, — мовила Джеймі. — Ходімо.

Рушивши до багажника, вона дістала звідти речмішки.

Гарпер перейняло подих, немов вона щойно вступила у крижану воду. Ноги підкошувалися. У вухах стояв пронизливий дзвін.

Вона рушила до швидкої, відчуваючи, як хрупає під ногами скло, і зазирнула всередину. Водієм виявилася молода темношкіра жінка з пофарбованим у стигло-банановий жовтий колір коротко стриженим волоссям. Її рот був розтулений, наче вона збиралася когось кликати. Очі широко розплющені й перелякані. Коліна вкривали уламки синього небиткого скла.

Кулі Гарпер не бачила й на перший погляд не могла визначити, що саме вбило жінку. Без жодних сумнівів, вона була мертвою — це було видно з обличчя, — та Гарпер усе одно відчинила дверцята і притисла два пальці їй до шиї, намацуючи пульс. Щойно вона це зробила, як голова жінки з’їхала й похилилася на праве плече, залишивши по собі на вініловому підголівнику мазок. Куля влучила їй у розтулений рот і вийшла крізь основу черепа.

Жінка на пасажирському сидінні — маленька, крихкотіла дамочка, зодягнута в синій комбінезон парамедика, — застогнала. Вона впала на бік, уткнувшись обличчям у переднє сидіння.

Гарпер облишила водія і рушила до іншого боку кабіни. Вона відчинила дверцята й вибралася на одну сходинку. Пасажирське сидіння було в крові, як і праве плече самої пасажирки. Гарпер припускала, що на виході куля роздробила жінці лопатку... вкрай болісно, але навряд чи смертельно. Бодай комусь вона таки могла допомогти. Гарпер відчула неймовірне полегшення, від якого аж замліла вся.

— Ви мене чуєте? — запитала Гарпер. — У вас поранене плече. Рухатися можете?

Звертаючись до жінки, Гарпер ніяк не могла позбутися враження, що річ не лише в потрощеному плечі. Її насторожувало те, як ця тендітна жінка дихала. Щораз вдихаючи, вона схлипувала; з видихом усе було навіть гірше — поранена видавала напружене булькання.

Відгуки про книгу Пожежник - Джо Хілл (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: