Українська література » » Пожежник - Джо Хілл

Пожежник - Джо Хілл

---
Читаємо онлайн Пожежник - Джо Хілл
class="p1">Гарпер ступила однією ногою в кабіну, нахилилася всередину швидкої й узяла жінку за стегно, піднімаючи і злегка її перевертаючи. Медик мала ще одне кульове поранення, прямісінько посеред грудей. З нього, заливаючи перед її комбінезону, заструменіла кров. Коли жінка видихала, в рані пінилися й лускали бульбашки.

Очі в пораненої вибалушилися від болю, і вона втупилася в Гарпер. Та теж розглядала обличчя жінки — і враз відсахнулася, заскочена зненацька, і вдарилася головою об панель приладів. Гарпер її знала. Влітку їхні доріжки кілька разів перетиналися, поки вона ще працювала у Портсмутському шпиталі. Парамедик мала веснянкувате, по-хлоп’ячому гарне обличчя: кирпатий ніс та зачіску «піксі».

— Черіті, — промовила вголос її ім’я Гарпер, щойно пригадавши його. — Ми разом працювали в лікарні. Не знаю, чи ти пам’ятаєш мене. Я про тебе потурбуюся. У тебе стався колапс легені. Зараз я відійду, поставлю каталку й перекладу тебе на неї. Тобі потрібен кисень і компрес на груди. З тобою все буде добре. Ти мене розумієш? Я зараз повернувся, і ми зробимо так, щоб тобі було зручно.

Черіті вхопила Гарпер за руку і стиснула її. Пальці в неї були теплі й липкі від власної крові.

— Я тебе пам’ятаю, — промовила Черіті. — Ти — мала Мері Поппінс. Постійно мугикала ту пісеньку, «Ложечка цукру».

Попри кров та сморід від стріляного пороху, Гарпер усміхнулася.

— Це я.

— Хочеш, дещо розкажу, мала Мері Поппінс? — запитала Черіті. Гарпер кивнула. — Ти зі своїми друзями щойно вбила двох парамедиків. Я помру, і тобі мене не врятувати. Викуси це з ложечкою цукру, суко.

Вона заплющила очі й відвернулася.

Гарпер здригнулася, знову стукнувшись головою, поки вилазила з кабіни.

— Сьогодні ти не помреш. Тримайся, Черіті. Я повернуся за мить, — Гарпер розуміла, що голос у неї зривається і звучить вкрай непереконливо.

Вона зістрибнула з кабіни і вже була на півдорозі до кузова швидкої, коли Бен обережно вхопив її за лікоть.

— Ти їй нічим не зарадиш, сама повинна це розуміти, — сказав Бен. — Хай Господь милує, але ти їй вже нічим не допоможеш.

— Забери від мене руку, — Гарпер вивільнила плече з його хватки.

Повз неї пройшла Мінді, тримаючи в кожній руці по порожньому речмішку та відводячи погляд від розчавленого поліцейського, котрий лежав посеред дороги. Червоно-блакитні спалахи нарізали нічне повітря на завмерлі дольки, маленькі шматочки часу, що застигали в кольорових скельцях.

— Мусимо забрати те, по що прийшли, й тікати звідси, — мовив Бен. — Скоро прибудуть інші поліцейські. Доти нам треба звідси забратися, Гарпер.

— Треба було про це думати до того, як перетворювати вулицю на стрільбище, гівнюки. Тупі ви гівнюки.

— Якщо спіймають когось із нас, то доберуться до всіх інших. Якщо любиш Ніка, Рене, Отця Сторі та Пожежника, то вхопиш усе необхідне й тікатимеш.

«Я помру, і тобі мене не врятувати. Викуси це з ложечкою цукру, суко». Ці слова знову пролунали Гарпер в голові. Вона відчула роздратування — гнівне і таке сильне, що її, здавалось, аж нудило від нього. Їй кортіло зацідити Бену, закричати на нього. Кортіло бити знову й знову, поки по щоках тектимуть сльози.

Та натомість вона заговорила м’яким ніжним голосом, який тремтів від емоцій і який вона заледве впізнала сама. Гарпер не звикла чути власні благання.

— Будь ласка, Бене. Будь ласка. Лише компрес на груди. Вона не мусить помирати. Я можу її врятувати. Я можу зробити все, щоб вона залишилася жива доти, поки не з’явиться наступне поліцейське авто.

— Спакуй все необхідне для табору, і тоді побачимо, чи буде ще час, — відказав він. Гарпер одразу зрозуміла, що жодного компресу їй прикласти не дадуть.

Похиливши голову, вона попрямувала до карети швидкої.

Мінді вже стояла всередині яскраво освітленого кузова, з його сталевими іржостійкими поверхнями, висувною каталкою, шухлядами і шафками. Нудотне роздратування Гарпер почало поволі блякнути, поступаючись місце гіркому на присмак горю. З вбивством вони впоралися; настав час для грабунку. Десь підсвідомо вона відчувала, що план від початку полягав у тому, щоб убити й обікрасти, і їй випала роль не просто співучасниці, вона ж бо й була архітектором цього плану.

Вона бездумно згрібала речі. Наповнила термобокс плазмою та рідинами і відправила Мінді його віднести. Спакувала перший речмішок, тоді другий, збираючи всі ті речі, які мали бути неодмінними атрибутами будь-якої клініки, що себе шанує, і яких так бракувало її лазарету: рулони марлі, пляшечки зі знеболювальним, ампули антибіотиків, стерильна нитка і стерильні інструменти, пов’язки проти опіків другого ступеня. Коли Мінді повернулася, Гарпер стала навколішки, спаковуючи підгузки для дорослих у другий мішок — їх вона вирішила напхати, щоб відокремити й убезпечити від биття скляні пляшечки з епінефрином та атропіном — і міркуючи, чи вдасться їй втиснути ще й кисневий балон.

Джеймі загупала кулаком у сталеві двері.

— Пора. Треба рушати.

— Ні! Ще дві хвилини. Мінді, мені потрібен шийний комір, а ще...

— Уже пора, — проказала Джеймі, потягнувшись по наповнений мішок та виволікши його на землю.

— Ідіть, — мовила Мінді. — Міс Вілловз, я візьму шийний комір.

Гарпер кинула нещасний, майже розпачливий погляд на розчахнені шафки та прочинені шухляди. На очі їй трапився кардіодефібрилятор, не більший від портфеля для ноутбука.

— Нельсоне! — прокричала Гарпер.

Він виринув з-за швидкої, вибалушивши очі на химерно гладенькому рожевому обличчі, від одного погляду на який у Гарпер постійно зринали думки про опецькувату дитину.

— Дефібрилятор, — сказала вона йому. — Він мені потрібен.

Гарпер вистрибнула з кузова, в одній руці тримаючи речмішок, а в іншій — бандаж для компресу. Вона промайнула повз Нельсона і швидко рушила до кабіни швидкої.

— Я прийшла, тільки-но...

Черіті вже не дихала через силу — вона взагалі перестала дихати. Гарпер перевернула її на бік і розстібнула змійку на комбінезоні. Коли та застрягла, вона просто розірвала комбінезон. Отвір від кулі був праворуч, трохи нижче грудей. Гарпер торкнулася зап’ястя Черіті, аби перевірити її пульс. Нічого. Гарпер була майже певна, що пульс уже давно увірвався.

— Сестричко, — промовила Джеймі. — Їй ти уже не допоможеш, але в таборі є люди, яким ти потрібна. Ну ж бо. Час вертатися додому. — У голосі дівчини лунали навіть ласкаві нотки.

Гарпер не опиралася, коли Джеймі тягнула її за лікоть зі швидкої. Вона розвернулася в бік Бенового «челенджера» і наосліп намацала ремінь від речмішка.

— Я зберу наших. Побачимося біля машини, — сказала Джеймі.

Заціпеніло рухаючись, Гарпер підійшла до відчиненого багажника Бенової автівки. Запхнула туди мішок, поряд з термобоксом, а тоді глянула на вулицю.

Наприкінці Верден-авеню виднівся почорнілий, вигорілий бетонний каркас будівлі, яка колись була аптекою CVS. Позаду аптеки, на перетині Верден та

Відгуки про книгу Пожежник - Джо Хілл (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: