Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Темний

Бажання покарати маленьку норовливицю було таким сильним, що я ледве себе стримував. Та коли вона полізла до цього білявчика з поцілунком, я трохи з котушок не злетів та не наробив лиха. 

Єдиним виходом, щоб остаточно не зірватися було забрати Дар якомога далі звідси, а то дівчину вже почало заносити, а довго себе стримувати я не взмозі. Та варто мені було опинитися в закритому просторі поряд зі спокусливою маленькою. Вдихнути її весняний аромат, відчути тепло її оксамитової шкіри як тіло само миттєво відреагувало, а мозок вимкнуло. І я таки зірвався. Тільки це було найкраще що зі мною трапилося за останній місяць розлуки з Дар. 

Здавалося, я ніколи не зможу насититися близькістю з коханою. Мені хотілося пестити її до гарячих стогонів, щоб відчула, як я її сильно хочу, як спрагу бути поруч із нею і ніколи нікому не відпускати. 

Найболючіше було усвідомлювати, що після такої короткої зустрічі нам знову доведеться розлучитися. Але я сподіваюся, це буде востаннє.

До будинку, де зараз живе батько Дарини разом із своєю новою дружиною, ми під'їхали досить швидко. Машина білявчика вже була припаркована у дворі їхнього будинку.

Напевно побіг, матусі поскаржитися, на поганого дядька, Темного який його образив. 

За час, поки їхали Дар все мені докладно розповіла, про те, що собою представляє Шерон, і як вона, хотіла звести її з Майклом.

На цьому моменті, я пошкодував, що тоді все-таки не стукнув білявчика, для профілактики, щоб не кортіло на чужих наречених заглядатися. А ще остаточно і безповоротно дійшов висновку, що треба терміново одружуватися із Дар. А то чи мало таких претендентів ще на її шляху з'явиться.

Заради коханої я готовий піти на все, і якщо потрібно, навіть у психлікарню ляжу, щоб привести своїх демонів до ладу. Але відпустити її, а тим більше віддати іншому, НІ ЗАЩО! Для цього їм спочатку доведеться мене вбити.

Дар схвильовано накручує на тонкий пальчик довге біляве пасмо, і дивиться через скло. А я наче заворожений розглядаю її профіль, гарненький кирпатий носик, пухкі губки, довгі вії. А ці блакитні очі, біс, дивиться так довірливо аж серце роздирає у ніжності до мого маленького зайченяти.

– І що ти в мені знайшла, — хриплю, торкаючись золотавого волосся. – Як сталося що ми тепер пов'язані настільки, що я вже не можу дихати без тебе. 

– Тобі нагадати як це відбулося? — яскраво всміхнувшись, скидає тонку брів. – Ну, я напилась і…

– Ні, не треба, — всміхаюсь у відповідь, ніжно обгладжуючи овал її обличчя. – Ти знаєш, я ніколи собі не пробачу, якщо якось ображу тебе. Сам себе покараю, серце вирву, але ти будеш в мене самою щасливою. Хочу щоби ти стала моєю дружиною, щоб народила дітей, мінімум трьох. Дві дівчинки та одного хлопчика, і всі, щоб на тебе були схожі.

– Та ну, нехай хоч одна дитина буде на тебе схожа, — дзвінко сміється, звабливо закидаючи голову назад.

– Та що я можу їм передати по генетиці свій огидний характер, чи що? — скидаю брови.

– Ну чому ж одразу характер, мені на приклад очі твої дуже подобаються, — із ніжністю скуйовджує моє волосся. – І губи в тебе дуже гарні, такі…

– Які? — тягнуся до неї ближче. 

– Ну звабливі, — почервонівши, ніяково відповідає.

– Ти, після того що між нами було кілька хвилин тому у цій машині ще здатна червоніти? — голосно промовляю. – Ти неймовірна! Не дивно, що я в тебе закохався з ж першого погляду, — випалюю, навіть не думаючи, що кажу.

– Що? — великі блакитні очі стають ще більшими. – Тільки не кажи мені, що весь той час коли підтрунював наді мною дивлячись як я через це злюся, ти це робив, бо кохав мене? 

– Я себе не контролював, — невинно знизую плечима. – Ти була така..., пекло, як же важко це пояснити. Мені хотілося водночас придушити тебе, чи відтрахати на твоєму ж робочому столі, — все-таки роблю спробу пояснити, і одразу бачу, що Дар від моїх пояснень  трішки прифігіла. — Просто я ніколи не думав, що так залипну на когось. Був упевнений, що до кінця днів залишусь самотнім, але ні, дісталася таки ти до мого серця, розкроїла товстий панцир який я роками нарощував, відгороджуючи себе від решти. А ти увірвалась в моє життя райдужним рожевим поні й розтоптала одним лише своїм поглядом весь мій цинізм до біса. 

– Тимофію, я…

– Ні, оскільки я вже почав, то закінчу, — промовляю, хапаючи кохану за руку. – Розумієш я залип на тобі, як пацан. Та я в юності так за дівчатами не сох, а від тебе просто схожу з розуму. Вдихаю запах твоєї шкіри й млію, дивлюся в бездонні очі та мене несе.

– Так, — Дар несподівано перериває моє палке зізнання і притискає до моїх вуст свого пальчика.

– Що, так? — розгублено перепитую. 

– Я згодна вийти за тебе, — хрипко промовляє. – І також безтями кохаю... тебе, — звабливо нахиливши голову набік. — Ну, що йдемо?

— Звичайно, — хриплю, широко посміхаючись та притягуючи кохану до себе ближче, і досі не вірячи в своє щастя, й ніжно цілую її в губи. Такі солодкі й принадні. Заплющую очі й пливу від її смаку, притискаю сильніше, дівчина охоче відповідає на мій поцілунок, несміливо пробираючись своїм вологим язичком мені до рота. Від цього мені остаточно зносить дах і я впиваюся їй в рота ще жорсткіше. Мої долоні вже спустилися нижче і стискають звабливу пружну дупку. Дівчина пристрасно видихає мені в рота, а в паху вже на всю скручує від бажання відчути мою малечу знову. Увійти в неї.

Та тільки ми ледь знову не придалися коханню з задмения нас вириває дзвінкий жіночий голос.

– Дарино, з вами там все гаразд? Ви вже пів години з машини не виходите!

Я відкриваю очі та бачу як біля моєї машини стирчить висока руда жінка в безглуздому строкатому вбранні. 

Я з небажанням відриваюся від дівчини й голосно лаюся. Одразу захотілося вийти з автівки й поставити нахабну особу на місце, щоб я і зробив якби Дар вчасно не схопила мене за руку, зупиняючи.

Коли Ми із Дариною вийшли, жінка з гучними вигуками на, сильно ламаній українській, почала щось голосно тараторити. Потім взагалі кинулася обіймати мою дівчинку. З-за плеча дівчини, жінка сердито блиснула на мене очима. Я відповів їй тим самим.