Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

– Та ви що?! — голосно вигукує Шер, сплеснувши руками. – Дарино, чому ти досі мовчала, що заручена? Тоді я розумію чому ви, містере Горовий, в'їлися на мого шалопая, — при цих словах, Шер підійшла до білобрисого і любовно скуйовдила йому волосся.

– Формально, ми ще не оголошували про одруження…

– Ну, що ти кохана, не варто бентежитися, я думаю, твоєму батькові вже можна про все відверто розповісти, — промовив, пропалюючи Дар очима, хай тільки спробує щось заперечити.

Дар кинула схвильований напружений погляд у бік батька. Та Олександр Степанович весело їй підморгнув і вона нарешті розслабившись розпливлася у щасливій усмішці, знову покриваючись милим рум'янцем.

Те, що її батько підтримав нас у цьому рішенні, викликало в мене відчуття ніби з моїх плечей впав якийсь невидимий тягар. Його реакція дійсно мене приємно вразила. Я звик, що зазвичай я відштовхую людей своєю неоднозначною зовнішністю, а іноді навіть лякаю. Але Олександр Степанович явно не був прихильником консервативних поглядів, щодо безлічі малюнків на моєму тілі й пірсингу, недаремно він був художник-імпресіоніст.

– Ну, що ж ми стоїмо! Алексе, запрошуй всіх до столу познайомимося ближче, — чуємо дзвінкий голос господині. Видно їй набридло спостерігати за нашими мовчазними перекиданнями поглядами.

Нас із з Дариною звісно садять поряд, та по іншу її руку все-таки сідає білявий хмир. Мені це не сподобалося, та я вирішив, що культурно поводитимуся, в гостях все-таки. Та, і що цей, матусин синок зможе мені зробити. Хіба що накричати, а потім сховатись за спиною у матусі.

– Яке цікаве прізвисько у вас – Темний, просто горю дізнатися, як ви його придбали, — першою розмову за столом починає звісно Шерон.

Я розумів, що жінка не вгамується і буде шукати приводу, щоб якось мене зачепити. Адже я зіпсував її плани одружити свого синочка – переростка із Дар. Цікаво, чому в неї взагалі виникло таке нав'язливе бажання ближче поріднитися з родиною Зачепів. Можливо, тому що, наскільки мені відомо, Алекс на ній офіційно так і не одружився і вона таким чином хоче укоренити їх відносини, або ще щось, чого я поки що не знаю. 

– Та так, нічого особливого, — невимушено відмахуюсь. – Це не призвісько, а звичайнісінький Нік. За нашими правилами, бо я працюю в охоронні його видають усім співробітникам нашої організації, — вирішую не розкривати всю правду про походження свого іменитого поганяла, тим більше я дійсно використовую його як Нік у своїй роботі.

– Та ви що? — сплескує руками жінка. – Ой як цікаво, невже ви таємний агент?

– Не зовсім, всього лише голова охорони, — байдуже тягну, повністю ігноруючи її бажання підчепити мене. 

– Тимофій начальник служби безпеки, у тій організації, що я працюю. Я ж вам про це розповідала Шерон, — обурено промовляє Дар, її явно напружувала поведінка мачухи. 

– Ах ось воно що, – Шер розпливається в хитрій усмішці. – Так значить ти страждала весь цей час через якогось голову охорони, а я то думала…, — багатозначно тягне. 

– Шер, — обурено скрикує маленька і спалахнувши докірливо дивиться на жінку. - Я ж по секрету тобі, а ти все розповідаєш за загальним столом. 

– Йой, вибач люба, ляпнула не подумавши, — жінка театрально прикриває рота долонею.

– Службовий роман, значить, — робить в голос свій висновок Олександр Степанович.

– Я б не сказала, що наші стосунки із Тимофієм на роботі можна було так назвати, — зовсім збентежено заперечує Дарина, видно було як їй неприємно те що зараз так безцеремонно копирсаються в її особистому житті. – Швидше за все “службова гризня”, — випалює на одному диханні та опам'ятавшись напружено дивиться в мій бік, чекаючи моєї реакції.

– Ну навіщо ж так грубо, кохана, — спокійно відповідаю, хоч глибоко всередині мене трішки зачіпає її порівняння. Ніколи не думав про те, як гостро насправді вона сприймає наші із нею нелегкі взаємовідносини. – Нам просто був потрібен час, щоб притертися.

– Ха-х, вдало притерлися, – несподівано голосно зареготав на всю вітальню Майкл. Всі одразу подивилися на білявчика. 

А я в черговий раз переконуюсь в тому, що хлопець явно вирізняється гостротою розуму, та підвищеною тактовністю. В лапках звісно. Ні того, ні другого у нього взагалі не було, лише приваблива зовнішність. 

– І коли ж ви плануєте весілля? — не вгамовувалась Шерон. 

– Приблизно десь через місяць, — навіть не моргнувши, одразу випалюю. 

– Ми поки що не планували, — в цей самий час разом зі мною відповідає жінці Дарина..

– От і добре, – радісно вигукує тато Дарини. – Сподіваюся не забудете надіслати запрошення. 

– Не хвилюйтеся не забудемо, — одразу відповідаю яскраво відчуваючи на собі гнівний погляд своєї нареченої. Але я вже розігнався і мене важко було зупинити, тим паче мене спровокували. 

– Це треба неодмінно відзначити, – радісно промовляє Олександр Степанович. – У мене в схованці десь завалявся чудовий коньяк, десятирічної витримки. Уявляєте?. Саме для особливих випадків. Він у мене стоїть ще з моменту…

І чоловік осікаєть, злякано покосившись у бік своєї благовірної.

– І чому це я про це дізнаюся лише зараз? – уперши руки в боки грізно перепитує жінка, ображено підібгавши губи.

– Просто особливого випадку ніяк не було, а тут така подія, моя молодша, і заміж. Ви не уявляєте який я щасливий, а здавалося зовсім недавно, тільки під стіл ходила, — з очей батька потекли сльози. 

– Бог мій, Алексе, заспокойся, — з відразою вимовляє жінка. Не думала, що ти в мене настільки сентиментальний. Ну раз чоловіки коньяк, то жінки будуть пити вино! – голосно промовила Шер. – Дарино ти як, зі мною?

Побіліла дівчина, яка сама, мабуть, не очікувала такої реакції від батька, згідно махнула.

Я подумки тріумфував, здається все йде як треба.

Наші посиденьки насичені цікавими розмовами затяглися до глибокої ночі. Звичайно мені варто було б вилетіти вже сьогодні вночі, та на жаль через погодні умови всі вечірні рейси були скасовані. Тому мені нічого не залишалося як замовити квитки на вранішній рейс.