Темний або приборкання норовливого - Люсі Лі

Ось і познайомилися.

Як тільки жінка відірвалася, від трохи придушеної своїми обіймами Дар, та недобре дивлячись  в мій бік, кидає:

– Це і є той чоловік, через якого ти так нервувала? 

– Ну..., так, — ніяково видихає Дар. 

– Не думала, що наше з вами знайомство почнеться з того, що ви будете погрожувати моєму сину, — пропалює мене гнівним поглядом. 

 – О Шер, він не… — Дарина робить спробу зупинити суперечку, що наростає. 

– Так, це я, — з викликом відповідаю, загорнувши Дарину собі за спину.

– Пф, він ще й вихваляється цим. Так може одразу викликати поліцію, щоб розібратися на місці, — грізно промовляє жінка.

– Ні, ні не потрібно поліції, — злякано заторохтіла Дарина виглядаючи у мене з за спини.

– А, викликайте, — махаю рукою. – Заразом, нехай поцікавляться, звідки у безробітної та звичайного фотографа є гроші на такі дорогі тачки. Мабуть, є неофіційні заробітки, а ще й податки не платите?

Жінка нервово підібгає губи й починає червоніти, значить влучно втрапив. Хоч ляпав що перше в голову прийшло. Дарина тільки побіжно згадала про отриману Шерон спадщину, від уявної, української бабусі. А до решти я сам додумався.

– Та як ви смієте! — візгливо скрикує, ще більше червоніючи від обурення. 

– А ви? — спокійно відповідаю.

Дарина стояла між нами й кидала на нас розгублені погляди. Бідна моя крихітка. Напевно не треба було мені так заганятися і починати знайомство із сварки. Хоча мені майже не дали можливості зреагувати інакше. 

Не минуло й хвилини, як жінка, видно щось обмізкувавши різко змінилася в обличчі й розпливаючись у доброзичливій натягнутій посмішці урочисто промовила:

– Йой, ну посварилися трішки й досить. А ти міцний горішок, — ткне вона мені в груди наманікюреним  пальцем. – Ну то що ж ми стоїмо на вулиці, проходьте швидше до хати, ближче познайомимося.

Я обійнявши Дар і притягнувши її до себе ближче підштовхую дівчину уперед, до входу в будинок.

У просторій світлій вітальні нас уже чекали, Майкл і батько Марини. Чоловік, попри вік, виглядав досить молодо. З такими ж великими блакитними очима, як у моєї коханої. Не знаю, може, цей факт вплинув на мене, але батько Дарини одразу мене до себе розташував, що зі мною буває рідко.

Побачивши мене, чоловік підвівся і подався на зустріч, простягаючи мені руку для потиску. Я не зволікаючи відповідаю.

– Смольний Олександр Степанович, але можна просто Алик, батько цієї красуні, — киває на Дар.

– Горовий Тимофій Сергійович, можна просто Темний, майбутній чоловік вашої красуні.

– Несподівано, — Алик здивовано скидає сиві брови.