Лихо з розуму (Горе з розуму) - Грибоєдов Олександр

ІДУ-
(Від'їздить).
ЯВА ТРЕТЯ
Чацький і лакей його попереду.
Чацький.
Гукни, скоріше хай би подавали.
І (Лакей виходить).
Ну, от і день минув, і з ним
Всі привиди, ввесь чад і дим
Тих мрій, що так мене і гріли, й хвилювали.
Чого я ждав? надію мав яку?
Де співчуття знайшов? де любих друзів лиця?
Обійми! радість! крик!—Дурниці;
Так по дорозі, у візку
Без діла сидячи, дивуєшся рівнині.
На обрії, десь у кутку,
Щось бачиш у повітрі синім;
Годину їдеш, дві, і день. Примчали— стій!
Спочинок і нічліг, і скрізь перед тобою
Все той же мертвий степ, і різний, і пустий,—
І серце повниться досадою гіркою.
(Лакей повертається).
Ну, що?
Лакей.
Та кучера нема ні тут, ні там.
Чацький.
Шукай, знайди. Не ночувати ж нам.
(Лакей знов виходить).
ЯВА ЧЕТВЕРТА
Чацький, Репетілов (вбігає з ґанку; при самісінькому
вході стрімголов падає і похапцем причепурюється).
Репетілов.
Тьху! сплохував! — Небесні сили!
Протерти очі дай; та звідки? друже милий!
Сердечний друже! дорогий! топ Аег!1
Співають: торохтій, без клепки,
марновір я,
Отак кепкують всі, а ти зміркуй тепер,
Чи марно до прикмет я сповнений довір'я;
Цю мить... як знав, сюди біжу,
На крилах мов лечу, спішу,
Чіпляюсь за поріг ногою
І на весь зріст, як був, упав.
Та хай вже, смійся наді мною,
Що Репетілов той дурниць наплів, мовляв,
В мені ж до тебе, знай, нестерпний
порив, туга,
Шалена пристрасть і любов,
У світі всім ти б не знайшов,
Я й душу закладу, собі такого друга,
Такого вірного, божусь;
Хай без жони, дітей лишусь,
Вигнанцем піду хай по світу,
Бодай до ранку не дожити,
Скарай господь, повіриш ти...
Чацький.
Кинь казнащо верзти.
1 Дорогий мій.
Репетілов.
Не любиш ти мене, хіба не зрозуміло:
Я з іншими, то ще так-сяк,
З тобою ж говорю несміло;
Я неук, із нікчем найгірший я, дивак.
Чацький.
З яким презирством сам про себе!
Репетілов.
О, лай, мені життя самому клясти треба,
Коли подумаю, як час свій марнував!
Котра година вже?
Чацький.
Година спать лягати.
Як ти на бал примандрував,
То можеш повертати.
Репетілов.
Та що там, брате, бал, де ми всю ніч без сна,
У путах чемності, не вийдем спід кормиги,
Читав ти? ні? є книга...
Чацький.
А ти читав? куди вже дивина!
Чи Репетілов ти?
Репетілов.
О, зви мене вандалом!
Я це ім'я заслугував,
Людей нікчемних шанував 1
Сам марив цілий вік обідом або балом!
І за дітей не дбав! і зраджував жону!
1 грав 1 і програвав 1 в опіці за наказом 1
І танцюристку мав! та не одну: _
Трьох разом!
Нестямно пив! не спав ночей по дев'яти І
Все відкидав: законні честь і віру!
Чацький.
Стривай, бреши, та знай же міру;
До розпачу від чого е дійти.
Репетілов.
Вітай, тепер з розумними я знаюсь
Людьми!! — Не бігаю всю ніч не знати де.
Чацький.
А от хоч би тепер ?
Репетілов.
Одна ніч в лік не йде,
Зате спитай, де був ?
Чацький,
І сам я догадаюсь.
У клубі?
Репетілов. В Англійському. Щоб сповідь
розпочать —
З засідання я гомінкого.
Будь ласка, не кажи, я присягнувсь мовчать.
Гурток в нас складено, і збори ще
до всього,
Щочетверга. Таємніший союз...
Б. Горе з розуму
129
Axl братику, боюсь.
У клубі?
Репетілов.
Саме там.
Чацький.
От спосіб надзвичайний,
Щоб в тришия прогнать і вас, і ваші тайни.
Репетілов.
Даремно страх тебе бере,
Говорим вголос ми, ніхто не розбере.
Я сам, як візьмуться про камери присяжних,
Про Бейрона, й високе, недосяжне,
Частенько слухаю, а сам ані телень;
Мені надсилу це, стовпію, наче пень.
Ах, AlexandreIі Тебе нам бракувало;
Любенький, слухай но, потіш мене хоч мало,
Поїдьмо так, прямісінько з гостей;
Яких побачиш там людей III
До мене вже ніяк, ні трохи не подібні.
Ну, і народ, mon cher 1 Усі напрочуд здібнії
Чацький.
Бог з ними, що тобі? Куди вже мені мчать?
Так пізно уночі? Додому, хочу спать.
Репетілов.
Облиш І Хто нині спить? Ну, годі, друже,
_ буде,
1 Олександр.
Рушай, а ми!., у нас... такі рішучі люди,
З десяток запальних голів!
Кричим, подумаєш, що сотня голосів!
Чацький.
Чого здіймаєте гармидеру ви стільки?
Репетілов.
Шумим, браток, шумим...
Чацький.
Ви шумите ? і тільки ?
Репетілов.
Не місце для розмов, і надто пізній час,
Та це не жарт — державне діло:
Не зовсім ще воно поспіло,—
Не можна враз.
Ну, й люди в нас! без зайвих я історій
Скажу тобі: поперше, князь Григорій!!
Дивак і поглянути, і то бере вже сміх!
Англієць чисто він, і з ними дружбу водить 9
Крізь зуби вимовля, як це звичайно в них,
І низько стрижений, як і вони всі, ходить.
Його ти знаєш ? Ні ? О ! познайомся з ним.
А ще Воркулов Євдоким.
Не чув, як він співає? Диво!
Споміж усього особливо
У нього є улюблене одно:
"А! нон лашьяр мі, но, но, но".
Ще два брати є, звати —
Борисик та Левко, чудовії хлоп'ята!
Про них то годі і казать ;
Та якщо генія накажете назвать —
Удушьєв Іпполіт Маркелич !!!
Ти твір його бодай один
Читав ? В дрібницях навіть велич.
Ти прочитай... Та щось тепер не пише він.
Таких би бить, в науку решті,
Бить і приказувать: писать, писать, писать!
А втім, ти міг би десь в журналах розшукать
Його уривок, думкайдещо.
Про що, пак, дещо? —та про все,
Над ним ми трусимось 1 Все зна — і те, і се 1
То голова у нас, таку ще знайдеш де ти?
Не треба і казать, впізнаєш із портрета:
Він дуеліст, із розбишак нічних,
В Камчатку засланий, пошився в алеути,
А крав, то де вже скільки міг;
Та й як розумному пройдисвітом не бути;
Коли ж візьметься він про чесність говорить,
Його мов демон надихає:
Кривавий зір, лице горить,
Сам. плаче, й кожен з нас ридає.
Це люди! Чи до них подібні є? Навряд!
Не ставлю я себе із ними, звісно, в ряд:
Відстав і зледащів, подумати жахливо!
Проте, і я, завзявшись, терпеливо
Години, мабуть, не сидів —
І несподівано вже й дотепа зліпив.
А інші думку ту підхоплять на дозвіллі
І ушістьох, диви, змайструють водевіля,
А інші музику до нього укладуть,
А інші плескають, коли його дають.
Смійсь, брате, а що любо, любо:
Не дав мені бог здібностей значних,
Лиш серце лагідне, ось чим я ваблю всіх,
Збрешу, простять.—
Лакей (коло ґанку).
Карета Скалозуба.
Репетілов.
Чия?
ЯВА П'ЯТА
Тіж і Скалозуб, сходить униз.
Репетілов (до нього назустріч).
А! Скалозуб, душа моя,
Стривай, куди ж? дай пригорнути 1
(Стискає його в обіймах).
Чацький.
Куди втекти мені від них І
(Входить до швейцарської).
РЄПЄТІЛОВ (до Скалозуба).
Ти, мов у воду впавши, зник;
Казали, десь пішов служити у полку ти.
Знайомі ви?
(Шукає очима Чацького).
Ось був —і зникнув десь ізнов!
Та байдуже, він зник, так я тебе знайшов;
За мною марш цю мить, як ти собі не ворог,
До князь — Григорія, там збори, та які 1
Побачиш нас людей із сорок:
Розумні, знаєш, всі, меткії
Там слова не почуть нудного;
Шампанського знайдем ми ціле море там,
Крім того, можуть там навчить такого,
Чого не вигадать1 і вік з. тобою нам.
Скалозуб.
Облиш. Ти вченістю мене не обморочиш,
Зви інших, ну, а якщо хочеш,
Я князь-Григорію і вам
Фельдфебеля в Вольтери дам,
Віа вас в шеренгах помуштрує,
А писнете, так миттю угамує.
Репетілов.
Все служба у думках І Та досить гострих нот:
І я в чини би ліз, та в дурні, бач, пошився.
Користі жодної не мав з усіх турбот,
В цивільній я служив, і от
В міністри пан фон-Клоц мостився,
А я
Йому в зяття
Йшов навпростець, і, зауважить прошу,
Грав з жінкою його і з ним у реверсі1.
Йому та їй такі вже гроші
Програв, що господи спасиі
1 Карточна гра.
Він на Фонтанці жив, я близько звів будову,
З колонами! ну, палац, честі слово!
І шлюб, кінець — кінцем, з його дочкою взяв,
Та посагу мав пшик, чинів теж не дістав.
Тесть німець, та марні чекання:
Боявся, бач, він нарікання:
* Мовляв, прихильний до рідні!
Боявся, кат його візьми, та що мені ?
Секретарі його всі дивляться у рукк,
Хабарники, юрба нездар,
А вийшли в люди, стали дуки,
Дивися в адрес — календар.
Тьху! служба та чини, ох, лихо, ще й велике;
Лохмотьєв Олексій це розтлумачить вмить,
Що радикальні тут, мовляв, потрібні ліки,
Несила шлункові травить.
(Спиняється, побачивши, що Загорєцький заступив Скало-
зуба,* який тимчасом поїхав).
ЯВА ШОСТА
Репетілов, Загорєцький.
Загорєцький.
Будь ласка, слухаю, і вам признаюсь щиро,
Як ви, я ліберал страшенний і завжди !
І, бувши сміливий, одвертай понадміру,
Вже скільки, ох ! зазнав біди.
Репетілов (з досадою).
Всі врозтіч, не сказавши й слова,
Один по одному зникають знову й знову;
Був Чацький, раптом зник, і Скалозуб також.
Загорєцький.
Якої думки ви про Чацького ?
Репетілов.
Та що ж,
Скажу, не дурень він; була в нас тут розмова
Про водевіль, зійшлись-в думках ми до пуття.
Такі водевіль це річ, а решта все сміття.
Ми з ним... у нас... в усім в одне ми слово,
Загорєцький.
А чи помітили те ви,
Що наче він без голови ?
Репетілов.
От нісенітниця 1
Загорєцький.
Це погляд всіх віднині.
Репетілов.
Брехня 1
Загорєцький.
Спитайте всіх.
Репетілов.
То вигадки, марінкя.
Загорєцький.
До речі, князь Петра Ілліч іде,
Княгиня з дочками.
Репетілов.
Пусте.
ЯВА СЬОМА
Репетілов, Загорєцький, князь, княгиня із
шістьма дочками, трохи згодом Хльостова сходить з
парадних сходів ; Молчалін веде її під руку. Лакеї ме-
тушаться.
Загорєцьки й.
Князівни, тут до вас одне е запитання:
Безумний Чацький, ну, скажіть?
Перша княжна.
Та в кого є якесь вагання?
Друга княжна.
Про це вже знає цілий світ.
Третякняжна.
Дрянські і Хворови, Варлянські і Скачкови
Четвертакняжна.
Випадок давній це, чи ж він комусь новий"
П'ята княжна.
У кого сумніви ?
Загорєцький.
Не йме він віри...
Шоста княжна (до Репетілова).
Ви!
Всі р азом.
Мсьє Репетілов 1 ви І Мсьє Репетілов 1 Що ви
Та як ? Чи ж можна проти всіх і
Алеж чому ви? Сором, сміх.
Репетілов (затуляв собі вуха).
Даруйте, я не знав, що це відомо світу.
Княгиня.
Відомо, ще б ото, та ж він несамовитий;
Давно замкнуть його пора,
Послухать, так його мизинець
Умніш за всіх, і навіть князь-Петра 1
Я думаю, він просто якобінець,
Ваш Чацький !!! їдьмо. Князю, ти Катіш бери
Або Зізі, а ми б в шестимісцевій сіли.
Хльостова (із сходів).
Княгине, борг лишився з гри.
Княгиня.
За хмною, матінко.
В С і (один до одного).
Прощайте!
(Князівська родина виїздить і Загорецький теж).
ЯВА ВОСЬМА
Репетілов, Хльостова, Мол чалі н.
Репетілов.
Боже милий І
Анфісо Ніловно 1 Сердега Чацький 1 от 1
Що гордий розум наш ! і тисячі турбот!
На що наш клопіт ввесь, і труд до перевтоми!
Хльостова.
Так, мабуть, бог звелів ; та втома,
Від ліків зникне ще якось,
А ти, мій батечку, непоправний; ну, ось
Упору вигадав з'явитись!
Молчалін, он комірочка твоя.
Іди, без проводів обійдуся вже я.
(Молчалін іде до себе в кімнату).
Прощайте, батечку; пора переказитись.
(Виїздить).
ЯВА ДЕВ'ЯТА
Репетілов із своїм лакеєм.
Репетілов.
Куди ж податись? Он, дивись,
Вже незабаром і світанок.
Саджай в карету, на останок
Вези іще кудись.
(Виїздить).
ЯВА ДЕСЯТА
Остання лампа гасне.
ЧаЦЬКИЙ (виходить з швейцарської).
Та що це? як? чи то воно примари?
Не сміх, а люта злість.