П'ятеро поросят - Крісті Агата
Досі все свідчило про винність Керолайн Крейль, тепер же і її власні слова поверталися свідченням проти неї. Проте з іншого боку була непохитна переконаність Анжели Уоррен. Анжела знала її досить добре, але, безперечно, її впевненість могла бути просто фанатичною вірою підлітка, готового захищати до останньої краплі крові любиму сестру.
Ніби читаючи його думки, Анжела Уоррен сказала:
— Ні, пане Пуаро. Я знаю, що вона не винна.
На що Пуаро відповів з захопленням:
— Даруйте, я зовсім не збираюся хитати вашої віри. Але будемо практичні: ви кажете, що ваша сестра невинна. Прекрасно! Тоді що ж сталося насправді?
Анжела задумливо похитала головою.
— Це важко сказати, звичайно. Я гадаю, що, як і твердила Керолайн, Еміас покінчив самогубством.
— З того, що ви знаєте про його характер, хіба це можливо?
— Дуже малоймовірно.
— Але ви не говорите, як у першому випадкові, що це неможливо.
— Ні, тому що, як я вже казала, більшість людей робить інколи неможливі речі, які зовсім для них не характерні. Для неї ж, коли її взнати ближче, це не здавалося б неприродним.
— Ви добре знали чоловіка своєї сестри?
— Так, але не настільки добре, як знала його Керолайн. Мені здається цілком фантастичним, щоб Еміас покінчив із собою, хоча, гадаю, він міг би це зробити.
— Ви не можете знайти будь-якого іншого пояснення?
Анжела сприйняла, це зауваження спокійно, хоч воно й викликало в неї інтерес.
— О, я розумію, що ви хочете сказати… Я ніколи серйозно не задумувалася над цією можливістю. Ви хочете сказати, що його вбив хтось інший, Що це було навмисне, холоднокровне вбивство?
— Адже це могло статися?
— Так, могло… Але це здається малоймовірним.
— Менш імовірним, ніж самогубство?
— Сказати трудно… На перший погляд, здається, немає підстав когось запідозрювати. Принаймні тепер, оглядаючись назад, я цього не бачу.
— Все ж розглянемо і цю можливість. На кого з інших, заінтересованих у цьому могла б, на вашу думку, впасти підозра?
— Дайте подумати… По-перше, я його не вбивала. І те створіння — Ельза, мабуть, теж ні. Вона мало не збожеволіла від розпачу, коли він помер. Хто ще?.. Мередіт Блейк. Він завжди був надто відданий Керолайн, мов котеня. Це якимось чином могло б послужити мотивом. Якщо б дія відбувалася в романі, Мередіт, можливо, хотів би усунути Еміаса зі свого шляху, аби потім одружитися з Керолайн. Але він міг такою ж мірою добитися цього, допустивши одруження Еміаса з Ельзою і втішивши у певний час Керолайн… І потім… Я не можу уявити собі Мередіта вбивцею. Занадто він м'який і обережний. Хто ще?
Пуаро підказав:
— Мадемуазель Уільямс, Філіп Блейк…
Серйозний вираз обличчя Анжели Уоррен на мить пом'якшав. На обличчі з'явилася усмішка.
— Мадемуазель Уільямс. Важко повірити, що твоя власна гувернантка могла б вчинити вбивство. Вона була завжди настільки незворушна, сповнена почуття справедливості… Так, вона ненавиділа Еміаса, як не любила всіх чоловіків. Але чи досить цього, щоб убити? Звичайно, ні.
— Ні, зовсім ні.
Анжела продовжувала.
— Філіп Блейк? — І, замовкнувши на якийсь час, вела далі спокійно — Якщо говорити про ймовірності, то, гадаю, він особа найбільш підходяща для злочину.
Пуаро зауважив:
— Цікаво, мадемуазель Уоррен. Чи можу я запитати, що вас спонукає так думати?
— Нічого напевного. Але з того, що мені пригадується про нього, можна сказати, що це людина з досить обмеженим уявленням.
— А обмежене уявлення веде до вбивства?
— Це може штовхнути на те, щоб вирішувати труднощі насильством. Мужчини подібного роду знаходять певне задоволення в подібних вчинках.
— Так, мабуть, ви праві… Гм… Це, безперечно, особлива точка зору. І все ж, мадемуазель Уоррен, цього ще не досить. Потрібно ще щось. Який мотив міг бути у Філіпа Блейка?
Анжела Уоррен не одразу відповіла. Деякий час вона похмуро дивилась додолу. Еркюль Пуаро запитав:
— Адже він був кращий друг Еміаса Крейля?
Анжела ствердно кивнула.
— Однак ви чомусь стурбовані, мадемуазель Уоррен. Чи не тим, чого ви мені ще не сказали? Можливо, вони були суперниками, ці двоє чоловіків, щодо… Ельзи?
Анжела похитала головою.
— О ні, не Філіп.
— У чому ж тоді справа?
Анжела Уоррен сказала:
— Бачте, деякі речі нараз приходять тобі в голову інколи через кілька років. Зараз я вам поясню. Коли мені було одинадцять років, хтось розповів мені казку. Вона здалася тоді страшенно безглуздою. Я над нею не задумувалася — увійшла в одне вухо, а вийшла в друге. Але два роки тому, сидячи в театрі, я чомусь пригадала цю казку і була так вражена, що сказала вголос: "Тепер я зрозуміла зміст тієї казки з рисовим пудингом…" Хоча ніякого прямого натяку не було, взагалі нічого не було на цю тему.
— Я розумію, що ви хочете сказати, мадемуазель.
— Тоді ви зрозумієте і те, що я вам скажу. Якось мені довелося жити в готелі. Одного разу, коли я йшла коридором, відчинилися двері, і з кімнати показалася знайома жінка. То була не її кімната, і про це яскраво свідчив вираз її лиця. Тоді я зрозуміла той вираз, який я бачила на обличчі Керолайн, коли одного разу вночі в Олдербері зустріла її, як вона саме виходила з кімнати Філіпа Блейка. — Анжела наблизилась, намагаючись попередити слова Пуаро. — В той час, ви розумієте, я нічого не тямила. Я знала деякі речі — в тому віці дівчатка дещо знають. Але я не вміла пов'язати їх з дійсністю. Керолайн, що виходила з спальні Філіпа Блейка, була для мене ні більше ні менше, як Керолайн, що виходила з спальні Філіпа Блейка. Це могла бути також кімната мадемуазель Уільямс або моя. Але що мені запам'яталося — це вираз її обличчя. Дивний вираз, якого я тоді не розуміла. Я збагнула його тільки тої ночі в Парижі, коли знову побачила такий вираз обличчя у іншої жінки.
Пуаро мовив з переконанням:
— Ваші слова, мадемуазель Уоррен, дещо дивують. У мене створилося враження, що ваша сестра не подобалася Філіпові Блейку і що він завжди ставився до неї з неприязню.
— Знаю. Не можу вам дати ніякого іншого пояснення, але це було так.
Пуаро злегка похитав головою. Справді, під час зустрічі з. Філіпом Блейком у нього Вкралася підозра, що там щось не так як слід. Його неприязнь до Керолайн здавалася тепер штучною. Пуаро згадав подробиці бесіди з Мередітом. "Він був розчарований, коли Еміас одружився з нею. Він не ходив до них більше року…" Тоді, можливо, Філіп Блейк був спочатку сам закоханий у Керолайн? І його кохання в той час, коли вона вибрала Еміаса, перетворилося в гіркоту і зненависть?.. Так, Філіп був занадто знервований, надто настроєний проти неї. Що ж, однак, відчував Філіп Блейк шістнадцять років тому?"
Анжела Уоррен продовжувала:
— Я не розумію, яке було становище. У мене немає досвіду в любовних справах — не траплялося подібного. Я розповіла вам про це так умовно… На той випадок, якщо це може мати якийсь зв'язок з усім, що сталося…
Частина друга
ОПОВІДЬ ФІЛІПА БЛЕЙКА
ЛИСТ ЩО БУВ У КОНВЕРТІ З РУКОПИСОМ
"Шановний пане Пуаро!
Виконую свою обіцянку і посилаю при цьому виклад подій, зв'язаних зі смертю Еміаса Крейля. Повинен звернути Вашу увагу на те, що після стількох років може виявитися, що мої спогади не зовсім точні. Але я записав усе так, як зміг пригадати.
Відданий вам Філіп Блейк".
А далі йшов текст оповіді Філіпа Блейка.
"Моя дружба з небіжчиком відноситься до далекого минулого. Будинки наші в селі стояли поруч, а батьки були друзями. Еміас Крейль був старший за. мене на два роки. Хлопчаками ми гралися разом, хоч і не вчилися в одній школі. Що стосується його як людини, То я відчуваю себе Зобов'язаним викласти свої спостереження про його характер і погляди на життя.
З самого початку хочу зауважити: для тих, хто добре знав Еміаса Крейля, думка про самогубство просто смішна. Крейль ніколи не покінчив би з собою. Він дуже любив життя! Твердження захисту під час процесу, що Крейля мучила совість і тому він ужив трунок, цілком абсурдне для всіх, хто знав цю людину. Мушу вам сказати, що в свідомості Крейля не було нічого хворобливого. Він не дуже добре жив з дружиною, але не думаю, щоб був настільки делікатним у питаннях розлучення і шлюбу, який він вважав для себе цілком неприйнятним. Він був ладен забезпечити матеріально дружину і дитину, і це, я певен, він зробив би з найбільшою щедрістю. Він взагалі був не тільки великим художником, але й людинолюбом. По-моєму, він не мав жодного ворога.
Керолайн Крейль я також знав багато років. Познайомився ще до її заміжжя, коли вона приїздила в Олдербері. Вона була на той час досить нервовою дівчиною, у якої інколи проявлялися спалахи гніву, дівчиною, не позбавленою принад, але з якою трудно вжитися.
Вона одразу ж полюбила Еміаса. Не думаю, щоб він справді покохав її. Але обставини змушували їх часто бути разом, до того ж Керолайн відзначалася привабливістю. Зрештою вони заручилися. Кращі друзі Еміаса з деяким сумнівом дивилися на цей шлюб: Керолайн здавалася їм непідходящою для нього. Це створювало деяку напругу між дружиною Крейля і його друзями в перші роки. Але Еміас був лояльною людиною і не хотів зрізатися своїх товаришів на догоду дружині. Через кілька років ми з ним були в таких же стосунках, як і раніше, і я знову часто став навідуватися в Олдербері. Можу ще додати, що я був хрещеним батьком їхньої дочки Карли. Це свідчить, по-моєму, що Еміас вважав мене своїм кращим другом, і надає мені право говорити від імені людини, яка ніколи вже не зможе цього зробити.
Але повернуся до основних подій, про які мене просили написати. Я прибув в Олдербері (про це свідчить помітка в старій записній книжці) за п'ять днів до злочину, тобто 13 вересня, і одразу ж відчув якесь напруження. В будинку жила і мадемуазель Ельза Грієр, з якої Еміас писав портрет. Я знав про неї і раніше. За місяць перед тим Еміас з захопленням розповідав мені, що познайомився з прекрасною дівчиною. Я зауважив жартома: "Дивись, друже, ти знову втратиш голову". Він назвав мене бовдуром. Мовляв, окрім натури для портрета він не має до неї особливого інтересу. Я йому відповів: "Це ти розказуй бабусі! Я вже чув від тебе подібні речі…" А він; "Цього разу це щось інше". На що я сказав досить цинічно:. "Завжди щось інше". Вигляд у Еміаса був тоді стурбований. "Ти не розумієш, — сказав він. — Адже вона ще дівчинка.