Учитель - Шарлотта Бронте

Процес споживання їжі встановив хистке перемир’я між воюючими сторонами, але щойно закінчилася вечеря, як поновилася війна. Новою темою для суперечок став дух релігійної нетерпимості, що, як стверджував містер Гансден, дуже сильний у Швейцарії — незважаючи на загальновизнану відданість швейцарців ідеалам свободи. Отут Френсіс показала себе з гіршого боку — не тільки через те, що була недосвідченою в суперечках, а й тому, що її власна думка з цього приводу майже повністю співпадала з позицією містера Гансдена, і вона перечила йому лише з упертості. Нарешті вона здалася, визнаючи, що думає так само, але попросила його взяти до уваги, що переможеною себе не вважає.

— Так само думали французи при Ватерлоо, — озвався Гансден.

— Ці випадки не можна порівнювати, — відказала Френсіс, — моя поразка лише вдавана.

— Справжня вона чи вдавана — судити вам.

— Ні; хоча я й не вмію логічно мислити і запас слів у мене не такий багатий, але в тому, в чому моя думка відрізняється від вашої, я стоятиму до кінця; ви будете розбиті моєю безмовною рішучістю. Ви згадали Ватерлоо — на думку Наполеона, Веллінгтон мав би програти ту битву, але наполегливо домагався свого, незважаючи на закони війни, і здобув перемогу всупереч законам тактики. Тож діятиму так само.

— Я переконаний, що так і буде; напевно, ви уперті.

— Мені було б шкода, якби такою не була. Веллінгтон і Телль — браття, і я б зневажала будь-якого швейцарця — чоловіка чи жінку — хто б не мав у душі стійкості Вільгельма.

— Якщо Телль був такий, як Веллінгтон, то він належав до віслюків.

— Хіба «віслюк» не означає baudet?

— Ні, ні! — втрутився я. — Це означає esprit-fort.[266] Бачачи, що між цими двома назріває нова суперечка, я додав: «Нам час іти».

Гансден підвівся.

— До побачення, — сказав він Френсіс. — завтра від’їжджаю в славнозвісну Англію і, можливо, лише через рік знову потраплю в Брюссель; але коли б не приїхав, я відшукаю вас, і ви побачите, чи не зможу тоді роздратувати вас, як дракона. Ви чудово трималися цього вечора, і наступного разу зможете кинути мені виклик. Гадаю, що за цей час ви приречені стати місіс Крімсворт — бідолашна юна леді! Але у вас є запал — плекайте його і поділіться ним із Professeur.

— А ви одружені, містере Гансдене? — зненацька запитала Френсіс.

— Ні. Я вже подумав, що ви вважаєте, ніби я — затятий холостяк.

— Коли будете одружуватися, не беріть собі дружину із Швейцарії — якщо ви почнете паплюжити Гельвецію,[267] ганити її кантони і на єдиному диханні вимовите слово ОСЕЛ разом із ім’ям Телля (бо «віслюк» означає все-таки «baudet», я це знаю, хоча monsieur і був такий ласкавий, що переклав його як «вільнодумець»), однієї ночі ваша дівиця з гір задушить свого бретонця, котрий розмовляє бретонською ж мовою (британця до кінчиків нігтів) — так само, як ваш шекспірівський Отелло задушив Дездемону.

— Добре, що мене попередили, — відповів Гансден і, кивнувши мені, додав: — так само, як і вас, хлопче. Сподіваюся почути продовження пародії на мавра та його лагідну кохану, в якій актори поміняються ролями згідно з щойно накиданим планом — однак на моєму місці будете ви, Крімсворте. Прощавайте, mademoiselle!

І він схилився над її ручкою — достоту як сер Чарльз Грандісон перед Гаррієт Байрон,[268] додавши при цьому:

— Смерть від таких пальчиків буде не позбавлена привабливості.

— Mon Dieu! — пробурмотіла Френсіс, широко розплющивши й без того великі очі та високо звівши брови. — C’est qu’il fait des compliments! je m’y suis pas ettend.[269] — Вона посміхнулася — не то розгнівано, не то втішено — зробила реверанс із чужоземною грацією, і вони розсталися.

Не встигли ми вийти на вулицю, як Гансден схопив мене за комір.

— І це ваша мереживниця? — сказав він. — І ви ще вважаєте, що чините благородно й великодушно, пропонуючи їй вийти заміж за вас? Ви, нащадок Сікомбу, кинули виклик суспільству, одружуючись з ouvriere.[270] І я ще шкодував цього хлопця, вважаючи, що почуття завели його не туди і що він собі шкодить, погоджуючись на мезальянс!

— Відпустіть мій комір, Гансдене.

Але він ще більше мене тряс; отож, я змушений був обхопити його за талію. Стемніло; вулиця була безлюдна та неосвітлена. Ми почали смикати один одного — і лише коли покотилися по тротуару та не без зусиль звелися на ноги, погодилися поговорити спокійніше.

— Так, це і є моя мереживниця, — мовив я, — і буде моєю до кінця життя — з Божою поміччю.

— Господь цього не бажає: ви не можете на це сподіватись; яке право маєте на таку чудову супутницю? І вона ставиться до вас із такою повагою, і каже monsieur, і змінює тон, звертаючись до вас — так, ніби ви якась вища істота! Вона не могла б виявити більше поваги навіть до мене, якби доля всміхнулась їй стати моєю обранкою, а не вашою.

— Гансдене, ви фертик. Ви бачили тільки титульну сторінку мого щастя і не знаєте всієї повісті. Ви не можете збагнути її захопливості та відчути солодкість — як і хвилюючий розвиток.

Гансден — стишивши голос, бо ми вже вийшли на пожвавлену вулицю — закликав мене замовкнути, погрожуючи зробити щось жахливе, якщо я продовжуватиму хвалитись і розпалювати його лють. Я реготав доти, аж поки в мене не заболіли від сміху боки.

Невдовзі ми наблизилися до його готелю; перед тим, як увійти, Гансден сказав:

— Не будьте таким хвалькуватим. Ваша мереживниця надто хороша для вас, але не для мене — ні фізично, ні морально вона не дотягує до мого ідеалу жінки. Ні; мої мрії сягають далі блідолицьої маленької швейцарки, яка так легко збуджується (між іншим, у ній набагато більше від нервової мінливої парижанки, ніж від міцної jungfrau[271]). Порівняно з королевою моїх марень ваша мадемуазель Анрі — особа chétive[272] і за розумом — sans caractere.[273] Ви, звісно, можете задовольнитесь її minoise chiffoné,[274] але коли я одружуся, то хочу мати поруч із собою правильніші й гармонійні риси, не кажучи вже про благороднішу і краще розвинену фігуру, ніж ту, якою може похвалитися ваше хирляве норовливе дитя.

— То підкупіть серафима, якщо зможете — нехай той принесе вам з раю вогню та вугілля,[275] — відгукнувся я, — щоб розпалити вогонь у рослій, дебелій — майже без кісток — найповнокровнішій з картинних жінок Рубенса. А