Правда про секс. Ілентина - Валія Кіян

— Дерево розплавиться?

— Так, Таленко, розплавиться! — Кулон згадує породу дерева, яке при нагріванні не горить, а плавиться, називає скульптора, який працював з цим матеріалом. Розмова переходить на роботу з деревом, потім на політику.

— Кулон, політика, то вже не про секс.

— Ілентина, вони нас так «трахають», що то якраз і є самий секс. Для сексу потрібно приймати настойку мушки.

— То таке зілля?

— Ні. То такі мухи, комахи, з них роблять настойку для потенції.

— П’ють настойку з тих комах? На що тільки чоловіки не йдуть, ради тої потенції.

Черговий раз Кулон йде геть і знову повертається.

— Коли в мене була любов, то дійсно був секс!

— Це була твоя майбутня дружина?

— Це не важливо. Перший раз ми були з нею під грушею. Ми удвох в ночі під грушею на схилах Дніпра, ото було гарно.

Кулона покликали, і він відійшов до своєї першої дружини. Таленка з Ілентиною так і не дізналися, що відбувалося під грушею на схилах Дніпра.

Реальність.

— Мовчун у мене над морем, два роки тому. Обіцяла, знайшла, маєш.

Читаю від Киці повідомлення. І тільки прочитавши втретє, розумію, Мовчун був там, біля моря з Кицею, два роки тому. Не зараз, а раніше, Киця на морі цього року сама. Фотографії знайомі, Мовчун присилав їх мені, Ілентині майже рік тому. Після свого дня народження Мовчун не виходив в інтернет, за цей час можна було б заїхати куди завгодно. На фото він над морем. Добре що я маю таке фото, це погамувало мою ревність.

— Дякую, Марго! Прекрасно! Це ти робила фото? Де Мовчун зараз? І ще ти обіцяла розповісти про скрипку.

— Розкажи щось про себе. Так правильніше.

— Марго, запитуй. А про скрипочку Мовчун просив тебе мені розповісти. Але ти не хочеш.

Я розумію, чому Киця раптом знайшла фото Мовчуна і прислала. Вона мабуть, прочитала в нього на «стіні» моє привітання. Тепер Киця хоче показати тій жінці, з якою Мовчун щось творить, і про що всі знають, своє право на нього, щоб знала та жінка — Мовчун належить Киці.

— То мій приятель, Баляс. Вчора мав день народження і зустріч однокласників. Жодна печінка, а ні психіка не витримає такого навантаження. Мовчун тепер має «грип». Може ще сьогодні появиться. Наразі шле нам своє шельмівське око, добре, що не павича. Як будуть фото з учорашнього дня, виставлю для огляду. Маю «зелену карту» на фото Баляса.

Пернатий похвалив написане Кицею, натякнув на її шляхетне походження. Може Киця й має шляхетне коріння, мені вона також натякала на свій знатний рід. Я почекала поки Киця кокетувала з Пернатим, потім написала.

— Марго, раз маєш дозвіл, так давай, вистав багато фотографій Мовчуна! Цікаво! Можеш навіть не обов’язково вчорашні.

— Ну, ну, знаю, що любиш Мовчуна, але, що за дуже, то не здорово. Він сам хай себе в кінці покаже. Одноденний «грип», то хіба, тобі той стан знайомий?

— Так буває, з кожним може статися. Потрібно підтримати чоловіка.

— Справжні друзі пізнаються в біді.

— Марго, цікаво, чим він лікується?

— Іване, ти мусиш побачити всі? — Це в розмову втручається Вода, вона пише відразу мені і Мовчуну.

— Де ти, Мовчуне? Поправляй своє здоров’я і повертайся до нас.

— Вода, Марго мені не показує ніяких фото, як я побачу всі?

Схоже, що я написала трохи не по темі, бо Вода радить мені краще подружитися з сьогоднішнім тлумачем. І поки ми виясняємо, як потрібно було написати, Киця зникає з інтернету.

— Напевно, Марго тобі не показує, щоб ти не побачив?

— Чому вона не хоче, щоб я побачив?

— Запитай у неї.

— Я запитую, та не отримую відповіді.

— Іван, я не знаю! Я хочу, щоб ти побачив, але попроси Марго. Вона вже напевно спить, то може завтра.

— Вода, Марго не хоче мені показати, бо дражниться, а ще тому, що не може того зробити. То може зробити тільки Мовчун. Марго тільки хвалиться, що він їй дозволив, а сама не насмілюється.

— Іван, ризикуєш з Марго!

— Вона мабуть уже спить. Завтра мені всипле!

— Ти то написав, супер! Готуйся на завтра!

Настало «завтра», все було тихо і мирно. Киця була, на диво, спокійна. В інтернет вийшов Мовчун.

— Всіх вітаю! Я вже є після «грипу» і даю собі раду, вже подивився фінал волейболістів. Так що вже мені не найгірше. Марго згодилася, бо в мене дуже боліла голова, а вона переживала за мене. Іван, я випив неякісне, як би пив кошерну сливовицю 72 % то і «грипу» би не було.

— Сливовиця, це добрий продукт, — запевняю я, з розумінням справи, а Вода радо приєднується до розмови.

— Мовчун! Добре, що ти уже є! Вчора на-переживалися за тебе немало, а Іван шукав відповідного «тлумача», щоб виразить свою турботу про твоє самопочуття. А сміху було з того тлумача.

— Я власне читав і мило мені, що турбуєтесь про мене.

На свою сторінку Мовчун вивішує фотографії. Зустріч відбувається в кафе. Він сидить на чолі стола. Все культурно і красиво. Прошу вислати мені ті фото по емейлу, висилає мені, Арію.

— То робив наш директор.

— Директор школи?

— Так.

— То всі ваші однокласники?

— Клас не був великий, всього 30 чоловік, в тому числі 6 жінок. Три однокласники уже померли.

— В твоєму класі було так мало жінок?

— Тому, що це був технікум Енергетики.

— Твоя колишня дружина була