Правда про секс. Ілентина - Валія Кіян

— Ти бачила того Казанову?

— Бачила пару раз у Класика. Звичайний, завжди п’яний, грубуватий.

— Ми ж не можемо оцінити його головну цінність. А те що грубуватий, то інакших Галушка не сприймала. Мені здається, вона під час сексу брала від чоловіків енергію, і тому їй потрібний тільки сильний самець. Я не знаю, як зараз, а тоді вона говорила, що ні разу оргазм не отримувала, так тільки трохи задоволення. Може тому їй потрібно так сильно й багато, щоб хоч стомитися.

Перед театром зупинилося таксі. Таксист чекав поглядаючи на годинник. До жінок повернув Арій, поговорили про таксиста. З театру вийшли артисти, сіли в таксі.

Віртуальність.

Дикий шовк.

— Це «дикий шовк». — ВОНА розстеляє простирадло на траві.

— Це не шовк. Це не може бути шовк, шовк інший. — ВІН пробує тканину на дотик, груба структура полотна, добре збита. — Це або вовна, або бавовна, але не шовк.

— Це «дикий шовк». Знаєш як роблять «дикий шовк»?

Вони сідають на простирадло, від дерева падає легка тінь. ВОНА проводить рукою по тканині.

— Така структура не випадкова. Шовк роблять з кокона, розмотують його і мають довгу нитку. А з того кокона, з якого появився метелик довга нитка не буде. Той кокон прогризений, там нитки короткі і різної довжини від п’яти до двадцяти сантиметрів. Але такі кокони мусять бути, інакше не буде більше метеликів. З тих коконів також прядуть нитку і роблять «дикий шовк». Бачиш, яка нерівномірна товщина нитки, це тому що волокна дуже різної довжини. Така тканина не може бути гладенькою.

ВІН також проводить рукою по тканині, бере її руку в свою.

— На такому шовку можна спинку натерти. «Дикий шовк».

Лягають на простирадло, пробують як воно спинці.

— Ні, не натремо.

— Я ніколи не робила цього.

— Тебе ніхто не примушує.

— Я знаю, що не примушуєш. Я не вмію.

— Ти не уявляєш, як це мило.

— Звичайно не уявляю. Як я можу уявляти відчуття органом, якого в мене немає? — ВОНА сідає і дивиться на нього оголеного. Подивився також, подивився на неї, посміхнулися разом.

— І що?

— Не поспішай. Я дивлюся.

— Можеш не тільки дивитися, можеш спробувати на смак.

— Для початку спробую на дотик.

ВІН не заперечує проти дотику. Дивиться, як ВОНА бере в руки орган, який у жінок відсутній, як гладить, пестить, як бере рукою яєчка і масажує їх.

— Подобається так пестити мене? Що відчуваєш, коли пестиш так?

— Ще й як подобається! А відчуваю — ніжний теплий дотик, ніжну шкіру, яка трохи рухається на більш твердому і пружному, а ще яєчка, вони граються зі мною, вони дражнять мене в мошонці. А найбільше я відчуваю велику сильну енергію, і чую як моя душа співає. 134.

— Схоже на «дикий шовк»?

— Чи шовк не знаю, але щось дике тут є!

Кладе її голову собі на живіт, гладить шию і плечі. Шкірою відчуває, як вона посміхається.

— Поцілуй!

ВОНА цілує йому живіт.

— Не живіт! Поцілуй!

М’яко переміщає її голову туди де хоче бути цілованим. Цілує, пестить його губами, потім тулиться туди обличчям, і по тому як дрижать її губи, ВІН відчуває — сміється.

— Ну! Зроби що-небудь, обхвати губами і пограйся язиком, бо я не можу більше! Я здичавію зараз! А, власне, навчишся потім! — Кладе її на спину, розсовує своєю ногою ноги і входить.

— Ой!

— Ніяких «Ой»! Я зараз «дикий»! «Ой» буде потім і одночасно!

Обняла його руками, як в парному танці. «Дикий шовк» ковзав по траві, як навіжений, хоч і не був гладеньким.

Реальність. Недалеке минуле.

Перебираю діалоги. Бачу, ми з Мовчуном кіньми Кицю були «дістали». Після чергового коня вона накинулася на нас обох.

— Хіба почнете їсти незабаром конячий корм, овес і сіно. А сіно в головах уже маєте. — Так вона розкритикувала кліп в мене від Мовчуна, ще до того, як я встигла той кліп похвалити.

— Мовчун, чорний кінь — супер! Хай буде сіно в головах, дуже добре, то гарна думка.

— Краще сіно, чим нічого, — пише Мовчун.

Після того, як я поговорила з Сабріною, Киця так різко не критикує, але і Мовчун став дуже обережний. Між ними мабуть була розмова, але яка? Пісня, яку розбомбила Киця, і після чого я поговорила з Сабіною, називалася «Хто осідлав коня, той догнав вітер». Мені сподобалася. В нас тоді почалася розмова.

— Мовчун, дякую! Дуже гарна! Мені бракує слів! Я буду думати про коней і про вершників.

Киці моя радість не сподобалася, вона охаяла пісню. Сабріна навпаки, ту пісню похвалила.

— Гарний твір.

— І ти Брут проти мене…

— Кицька, ще не на своєму коні на двох гумах? — Мовчун вирішив Кицю трохи погамувати.

— Не любиш того твору? — Дивується Сабріна.

— Люблю твір, але не люблю певну потвору. Але Мовчун дає вокалістів хіпі.

— Сабріна, я дуже люблю суперечку на спекотний день. Киця на велосипед, а я по хліб. Па. — Мовчун розставив всіх по тумбах. Я спробувала вставити свої п’ять копійок. Та де там, хіба за ними встигнеш.

— Давайте жити дружно, — написала все-таки я, хоч і з запізненням.

— Вже писала, що прибираю помешкання. Потрібно читати уважно, а не їздить кінно по сайту. Браво Іван,